К-6714/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 05.04.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Україна" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2007 року № 0000582310/0; від 31.01.2007 року № 0000592310/0; від 17.04.2007 року № 0000582310/1; від 17.04.2007 року № 0000592310/1; від 25.06.2007 року № 0000582310/2; від 25.06.2007 року № 0000592310/2.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року позовні вимоги задоволено та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ в Печерському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.12.2006 року по 16.01.2007 року співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ "Ельдорадо-Україна" за січень-липень 2006 року.

На підставі акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 31.01.2007 року № 0000582310/0, від 17.04.2007 року № 0000582310/1, від 25.06.2007 року № 0000582310/2, якими позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III (2181-14) ), пп. 7.7.4, 7.4.5, 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1024478,00 грн., в тому числі 682985,00 грн. - основний платіж та 341493,00 грн. - штрафні санкції;

- від 31.01.2007 року № 0000592310/0, від 17.04.2007 року № 0000592310/1, від 25.06.2007 року № 0000592310/2, якими позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III, пп. 7.7.4, 7.4.5, 7.4.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, травень, червень 2006 року на суму 58823,00 грн.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 693951,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування на суму 58823,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що факт визнання недійсними установчих документів чи скасування державної реєстрації TOB "Саргас", а також встановлення Солом'янським районним судом м. Києва обставин, що директор TOB "Саргас" переховується від власника підприємства, не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних до моменту виключення з державного реєстру; в матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу TOB "Саргас", на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсним договору, укладеного між позивачем та TOB "Саргас".

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих TOB "Саргас" податкових накладних, суди визнали помилковими.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судами у процесі розгляду справи не було надано правової оцінки доводам податкового органу, що після вилучення печатки у підприємств, які мають ознаки фіктивності, у тому числі і ТОВ "Саргас", останнє продовжувало видавати податкові накладні та інші первинні документи завіряючи саме оригіналом, тому з метою підтвердження фальшивості таких податкових накладних ДПІ під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції звернулось з клопотання про витребування від Голосіївського районного суду м. Києва інформацію про стан кримінальної справи № 76-00170 та витребування з матеріалів вказаної справи відповідних доказів, з метою підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак в задоволенні даного клопотання без будь-якої обґрунтованої мотивації судом було відмовлено, при цьому зазначивши про обов'язок ДПІ доказування правомірності свого рішення.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що судом в порушення вимог КАС України (2747-15) не створювались відповідачу, як стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів вважає, що за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди –відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року та постанову Господарського суду м. Києва від 18.09.2007 року у справі №11/356-А (22-а-7721/08) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .