Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –Бітова А.І.

суддів –Милосердного М.М.

–Ступакової І.Г.

при секретарі –Кирницькій В.О.

з участю: представників Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві –Ковяшової Марини Михайлівни та Панчук Світлани Юріївни; представника товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" –Кравченка Олександра Борисовича; представника прокуратури –Клюкіна Костянтина Ігоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство (далі ТОВ СП) "Нібулон" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (СДПІ по роботі з ВПП) у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року №00001240/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) на 13 441 669, 49 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами невиїзної документальної перевірки відповідач дійшов висновків про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування, мотивованих тим, що позивач укладав з певними контрагентами нікчемні угоди, які були спрямовані на ухиленні останніх від сплати податків. На думку позивача, ці висновки є безпідставними, оскільки підприємство не може не може нести відповідальність за невиконання податкових зобов’язань його контрагентами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необгрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позов ТОВ СП "Нібулон", м. Миколаїв задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року №00001240/0 прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В процесі апеляційного провадження Прокуратура Миколаївської області приєдналася до апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

20 липня 2010 року відповідач провів невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ "Судносервіс", "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Аквілон-Юг", ПП "Анкор Агро Плюс" по звітним деклараціям на додану вартість за січень-травень 2010 року (акт перевірки №737/40/14291113), за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 13 441 669, 49 грн., у тому числі за: лютий на суму –355 814,17 грн.; березень на суму - 594 261, 82 грн.; квітень на суму –3 234 169,45 грн.; травень на суму –5 257 424, 05 грн.

Підставою прийняття цього рішення стали висновки відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Аквілон-Юг" та ПП "Анкор Агро Плюс".

Згідно пояснень представника позивача, по кожному періоду, в якому у ТОВ СП "Нібулон" виникало право на бюджетне відшкодування, відповідачем проводились позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок.

При проведенні вказаних перевірок відповідач у повному обсязі досліджував первинні документи по взаєморозрахункам позивача зі своїми першими прямими постачальниками - контрагентами ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Грейд", ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Аквілон-Юг" та ПП "Анкор Агро Плюс": податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, договори, платіжні доручення на перерахування грошових коштів. Жодного порушення законодавства з цього приводу контролюючим органом виявлено не було.

На час укладання позивачем договорів та здійснення господарських операцій його безпосередні контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність нарахування позивачем податкового кредиту підтверджується податковими накладними, відповідними розрахунками та товарністю господарських операцій, а не сплата певними контрагентами позивача податку до бюджету не може бути підставою позбавлення останнього права на бюджетне відшкодування, у зв’язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 7, 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві вказується, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, виплаває з самої суті поняття податку, його основної функції –формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зобов’язана здійснення утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Також вказується, на нікчемність угод, що були укладені по всьому ланцюгу постачання.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно ж з пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судова колегія акцентує увагу на тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то ця тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом (168/97-ВР) умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій між ТОВ СП "НІБУЛОН" та його безпосередніми контрагентами: ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "СтарАгро-М", ТОВ "Аквілон-Юг", ПП "Анкор Агро Плюс" підтверджуються договорами поставки, договорами про надання послуг, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками та рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Зберігання, реальність переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників к ТОВ СП "НІБУЛОН" та подальшу її реалізацію на експорт підтверджують товарно-транспортні накладні, накладні на маршрут або групу вагонів, акти приймання-передавання, договори складського зберігання зерна, складські квитанції, доручення на відвантаження експортних вантажів, коносаменти, вантажно-митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.

Таким чином, позивач виконав всі, передбачені Законом, умови для формування податкового кредиту, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, судова колегія акцентує увагу, що в ході апеляційного провадження позивачем було представлено копії подання прокуратури міста Миколаєва від 09 жовтня 2009 року та від 27 вересня 2010 року №3476 вих-10 про усунення порушень податкового законодавства, причин таких порушень і умов, що їм сприяють, направлених на адресу голови ДПА у Миколаївській області. Так, згідно останнього подання за актом від 20 липня 2010 року №737/40/14291113 невиїзної документальної перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 20 липня 2010 року №00001240/0 встановлено порушення чинного законодавства України з боку службових осіб СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві при проведенні зазначеної перевірки, складанні акта та прийнятті податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду подання, ДПА у Миколаївській області листом від 22 жовтня 2010 року №4516/9/14-012 повідомила прокуратуру Миколаївської області про притягнення окремих службових осіб СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про визнання ДПА у Миколаївській області цього подання обгрунтованим.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.