Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєва Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

в порядку письмового провадження розглянувши касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 10.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008

у справі № АС- 03/524-05

за позовом Державного підприємства "Український державний центр

по експлуатації спеціалізованих вагонів"

до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції

у Харківській області

про скасування першої податкової вимоги і звільнення від

податкової застави

Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування першої податкової вимоги і звільнення від податкової застави.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.08.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 постанову господарського суду Харківської області від 10.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 10.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем першу податкову вимогу № 1/112 від 14.11.2005 відкликано 03.02.2006 року у зв’язку з отриманням 03.02.2006 ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.12.2005 про направлення на новий розгляд справи за позовом Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області за № 00000523110/3 від 01.07.2004.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.05.2006, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 позовні вимоги Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області за № 00000523110/3 від 01.07.2004 задоволені.

За наслідками касаційного розгляду ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2007 касаційна скарга Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на вказані судові рішення залишена без задоволення, а рішення судів першої та другої інстанції - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що направлення на адресу позивача податкової вимоги № 1/112 від 14.11.2005 про сплату боргу визначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.11.2007, якою спростований факт наявності бюджетної заборгованості позивача перед бюджетом, яка визначена Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області у податковому повідомленні рішенні за № 00000523110/3 від 01.07.2004.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотню дію у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Рішенням Конституційного Суду України N 2-рп/2005 від 24.03.2005 (v002p710-05) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21.12.2000 року N 2181-III в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновку суду першої та апеляційної інстанції про те, що оскільки право податкової застави всіх активів позивача виникло після прийняття Рішення Конституційним Судом України N 2-рп/2005 від 24.03.2005 (v002p710-05) , то вказана податкова застава не поширюється на всі активи платника.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 10.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 у справі № АС-03/524-05 не підлягає задоволенню, а судові рішення залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 10.08.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 у справі № АС- 03/524-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .