Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008

у справі № 2а-7582/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат"

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000481510/0 від 04.03.2008, № 0000491510/0 від 04.03.2008 про зобов’язання сплатити штраф на загальну суму 12695,84 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього середовища та складено № 165/15-0/32131749 від 22.02.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000481510/0 від 04.03.2008, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10% в сумі 2852, 20 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, № 0000491510/0 від 04.03.2008, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 20 % в сумі 9843, 64 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати (збору) за забруднення навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій позивачем самостійно були узгоджені податкові зобов'язання та сплачені у відповідні строки: за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2007 року вхідний № 18696 від 20.12.2007 сума ПДВ 100008 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, визначена в рядку 27, була сплачена 28.12.2007 в повному обсязі платіжним дорученням № 1245 у межах десятиденного строку, який вираховується з дня закінчення двадцятиденного строку для подання декларації, що підтверджується банківською випискою, за податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього середовища за 9

місяців 2007 року вхідний № 16060 від 24.10.2007 сума збору за звітний період в розмірі 72940, 81 грн. визначена у рядку 7, була сплачена: 20.09.2007 платіжним дорученням № 697 у розмірі 19700 грн. та 19.11.2007 платіжним дорученням № 988 у розмірі 53240, 81 грн., у межах десятиденного строку, який вираховується з дня закінчення сорокаденного строку для подання розрахунку, що підтверджується банківською випискою.

В акті перевірки податковий орган визначив за даними власного обліку сплати платниками податків та зборів, який формується в календарної черговості, без врахування призначення платежів, які сплачувались позивачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, факт подання податкових декларацій з податку на додану вартість, а також відповідних розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища відповідачем не заперечується, а позивач здійснював сплату податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього середовища, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 у справі № 2а-7582/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 у справі № 2а-7582/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .