Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про стягнення заборгованості виплати щорічної грошової допомоги,-

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії Управління протиправними щодо відмови у виплаті ОСОБА_6 одноразової щорічної грошової допомоги за 2008 рік відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (3551-12) . Стягнуто з Управління на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017 гривень.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_6 просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є інвалідом війни 3 групи.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що інваліди війни 3 групи мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) допомога передбачена в розмірі 350 гривень.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.