2-а-246/07 Про зобов’язання видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії - 31.03.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Київської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, -

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він приймав участь в роботах по дезактивації транспорту в селищі Демидів Вишгородського району Київської області та виконував обов’язки мийника автомашин, після чого у нього було виявлено дозу зовнішнього та внутрішнього опромінення та видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серія НОМЕР_2. Однак 19 лютого 2002 року Головним управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Київської міської державної адміністрації було замінено вказане посвідчення та видано нове, яким присвоєно статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС (Категорія 1), серія НОМЕР_1.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає вказані дії Київської міської державної адміністрації та Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Київської міської державної адміністрації незаконними та просить зобов’язати відповідачів видати йому посвідчення № 039039 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 306 від 20 травня 1986 року був відряджений в пункт дезактивації в селище Демидів Вишгородського району Київської області (ПУСО № 1) та працював мийником автомобільного транспорту з 20 травня по 20 червня 1986 року. Виконавчим комітетом Дніпровської районної ради м. Києва йому було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проте в результаті обліку посвідчень 19 лютого 2002 року йому видали нове посвідчення, яким визнали його статус як потерплого від наслідків аварії на ЧАЕС.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач виконував обов’язки мийника автомашин на пункті мийки автомашин, який знаходиться за межами зони відчуження, то він відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" (796-12) (надалі - Закон) не набув статусу ліквідатора наслідків на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 10 Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків видів робіт і місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986 - 1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи"від 15 листопада 1996 р. N 1391 (1391-96-п) вказано перелік населених пунктів, установ, організації, де були розгорнуті пункти дезактивації та станції знебруднення авіаційного, автомобільного, залізничного, річкового транспорту, будівельної, гірничої, дорожньої та іншої техніки, що використовувалась на різних роботах у зоні відчуження, в якому зазначено і село Демидів Вишгородського району Київської області.

У зазначеній постанові вказано перелік виробництв, видів робіт, а також професій та посад осіб, які працювали за межами зони відчуження на роботах в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі в пунктах санітарної обробки та дезактивації, а саме: водій спеціалізованої машини, дозиметрист, електрик, компресорник, машиніст, механік, мийник, слюсар-ремонтник.

У абзаці 2 частини четвертої статті 65 вказаного вище Закону закріплено, що порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.97 N 51 (51-97-п) , а саме абзацу третього пункту десятого, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Якщо особою не надано документів, які б підтверджували її участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то її вимоги про присвоєння статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене та враховуючи вимоги законодавства, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності зі ст. 10 Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. При цьому Законом (796-12) не передбачено, що вказані пункти обробки повинні знаходитись саме у зоні відчуження, а перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. У зв’язку з тим, що позивач у вказаному пункті працював з 20 травня до 20 червня 1986 року, а отже більше 14 днів, і цей пункт є у вказаному переліку, судами першої та апеляційної інстанцій прийнято не необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

За правилами ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення..

Згідно із ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на викладене, а також на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними дії Київської міської державної адміністрації, Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Київської міської державної адміністрації щодо відмови у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення ОСОБА_1.