2а-16970/10/2670 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 15.03.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Мережа-Трейд"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2010 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Мережа-Трейд"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 22 квітня 2010 року №0000092302/0; від 29 червня 2010 року №0000092302/1; від 09 вересня 2010 року №0000092302/2 та від 22 листопада 2010 року №0000092302/3.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що донарахування податку на додану вартість в сумі 3326700,00 грн. та застосування до ДП "Мережа-Трейд"штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами"у розмірі 1663350,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, натомість, позивачем порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість на підставі податкових накладних минулих податкових звітних періодів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період 26 лютого 2010 року по 24 березня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП "Мережа-Трейд" за період 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт №1164/23-222-31170331 від 31 березня 2010 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в минулих періодах, що, на думку відповідача, призвело до заниження з боку позивача суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 3326700,00 грн., оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяє використання податкового кредиту частками за різними податковими періодами та не передбачає можливості використання однієї податкової накладної у різних деклараціях для визначення та підтвердження податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди.

На підставі акту перевірки від 31 березня 2010 року відповідачем 22 квітня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000092302/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4990050,00 грн., в тому числі 3326700,00 грн. за основним платежем та 1663350,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в рамках процедури апеляційного узгодження, останнє залишено без змін, а скарги платника податків – без задоволення, а також ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000092302/1, від 09 вересня 2010 року №0000092302/2 та від 22 листопада 2010 року №0000092302/3, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4990050,00 грн. грн., в тому числі 3326700,00 грн. за основним платежем та 1663350,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та протиправність прийнятих ДПІ у Дніпровському районі м.Києва податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2010 року №0000092302/0, від 29 червня 2010 року №0000092302/1, від 09 вересня 2010 року №0000092302/2 та від 22 листопада 2010 року №0000092302/3.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за липень 2008 року-квітень 2009 року включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були виписані в минулих періодах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем отримано податкові накладні від ТОВ "Топлайн V"№123 від 31 жовтня 2008 року на загальну суму 2154000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 359000,00 грн.; №123.1 від 31 жовтня 2008 року на загальну суму 2059500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –343250,00 грн.; №123.2 від 31 жовтня 2010 року на загальну суму 4386000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –731000,00 грн., а тому доводи відповідача щодо декларування позивачем податку на додану вартість за податковою накладною №123 від 31 жовтня 2008 року частками за різними податковими періодами не відповідає дійсності, оскільки за вищенаведеною податковою накладною сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року в повному обсязі.

Враховуючи, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), наявність належним чином оформленої податкової накладної надає позивачу право на включення зазначеної в податковій накладній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем в порушення ст. 71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2010 року №0000092302/0; від 29 червня 2010 року №0000092302/1; від 09 вересня 2010 року №0000092302/2 та від 22 листопада 2010 року №0000092302/3 та необхідність їх скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.