Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В.

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

Цуркана М.І.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Автономній республіці Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 15 червня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі за позовом Підприємства заснованого на власності об’єднання громадян "Афаліна"до Контрольно-ревізійного управління в Автономній республіці Крим про визнання недійсним пункту вимоги, -

У січні 2010 року Підприємство засноване на власності об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) "Афаліна" ( далі –підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в АРК ( далі –КРУ), в якому просило визнати недійсним п. 1 вимог про усунення встановлених порушень Контроль-ревізійного управління АР Крим № 04-14/4174 від 19.06.2009 року про перерахування в Кримське республіканське відділення Фонду соціальної захисту інвалідів штрафних санкцій в сумі 16524,14 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.1010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано п.1 письмових вимог Контрольно-ревізійного управління в АРК № 04-14/4174 від 19.06.2009 року.

Непогоджуючись з судовими рішеннями, КРУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, постановити нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позовні вимоги підтверджені встановленими по справі обставинами, а відповідач діяв не в межах повноважень, наданих законом.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу України"головним завданням органів ДКРС є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують ( отримували в періоді, що перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують ( використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Органи ДКРС мають право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2008 року між позивачем та Кримським республіканським відділенням фонду соціального захисту інвалідів укладено договір № 2 щодо фінансування витрат на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-спортивній, професійній реабілітації непрацюючих інвалідів відповідно до Наказу Мінпраці та соціальної політики України № 257 від 17.09.2003 року (далі –договір). Зазначений договір укладено, відповідно до Порядку використання сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (70-2007-п) . Джерелом фінансування позивача за означеним договором є кошти державного бюджету України відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Строк виконання умов договору щодо використання бюджетних коштів встановлено в один місяць, тобто –23.06.2008 року. Кошти відповідно Договору у сумі 2099500,00 грн. надійшли на рахунок Позивача 21.05.2008 року. На виконання умов договору позивачем з ПП "Квест"укладено договір на поставку лінії для виробництва сінтепону (надалі –товар) від 11.06.2008 р. № 04, а також додаткову угоду. Позивачем на підставі рахунку-фактури № К-00000002 від 02.07.2008 р., проведена передплата ПП "Квест"за лінію для виробництва сінтепону тільки 07.07.2008 р., тобто з порушенням п.2.3 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що зміни до п. 2.3 Договору щодо продовження встановленого місячного строку відповідно до вимог ст. 653 ЦК України не вносились. Зазначена в листі позивача від 19.06.2008 року № 16 причина можливості невикористання коштів у відповідності до Договору не відповідає вимогам п.2.3 Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року № 136 (z1068-04) .

03.06.2009 року посадовими особами відповідача на підставі доручення Головного Контрольно-ревізійного управління України від 11.02.2009 року № 04/18/155, п.1.1.2.2 Плану роботи КРУ в АР Крим на 1-й квартал 2009 року, завдання ГУ СБУ в АР Крим на підставі направлень на проведення ревізії від 26.02.2009 року № 233 та 234, від 15.05.2009 р. № 500, проведено ревізію використання коштів державного бюджету за цільовим призначенням, а також дотримання існуючого законодавства про здійснення операцій з бюджетними коштами у позивача за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2009 р., за результатами якої складено акт № 04-30/64.

За результатами ревізії відповідачем зафіксовано, крім інших, порушення умов п.2.3. Договору, яким передбачено використання виділених коштів за цільовим призначенням протягом одного місяця з дня надходження їх на розрахунковий рахунок Підприємства та зроблено висновок щодо не використання фінансових коштів у вказаний термін без поважних причин, що відповідно до пункту 2.5. Договору породжує обов’язок позивача сплатити штраф у розмірі у розмірі двох облікових ставок НБУ за весь період користування коштами і забезпечує повернення коштів (фінансові кошти + штраф) на розрахунковий рахунок КРВ ФСЗІ. Відповідно до п.2.5. Договору відповідачем проведено розрахунок штрафних санкцій за період невикористання коштів, які склали 16524,14 грн. (210000,00Х0.032786%)(річна облікова ставка НБУ –12%) Х 12 днів (з 25.06.2008 року по 06.07.2008 р.) Х 2), та зазначено, що позивачем не повернута сума фінансової допомоги та штрафні санкції КРВ ФСЗІ. 19.06.2009 р. за вих. № 04-14/4174 до позивача направлено вимоги про усунення виявлених порушень, відповідно до п. 1 яких відповідач вимагаю перерахувати до Кримського Республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у сумі 16524,14 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача щодо складання п. 1 вимоги про усунення порушень необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Автономній республіці Крим задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 15 червня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року скасувати, в задоволені позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.