К-15619/09-С Про перерахунок пенсії - 31.03.2011 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про перерахунок пенсії, –

У грудні 2007 року ОСОБА_1. звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області з позовом, в якому просила зобов’язати відповідача провести перерахунок її пенсії згідно зі ст.54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком; а також доплати до пенсії згідно ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити одну мінімальну заробітну плату, починаючи з 01 січня 2005 року, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та мінімальної заробітної плати.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 10 грудня 2007 року позов задоволено частково. Визнані неправомірними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду в Таращанському районі щодо відмови ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, у перерахуванні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період з 01.01.2005 року, в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії за період з 01.01.2005 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду в Таращанському районі провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 року відповідно до вимог ч.1 ст. 51 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком; та доплати до пенсії, за період з 01.01.2005 року відповідно до вимог ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та нових розмірів мінімальної заробітної плати. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області задовольнити частково. Постанову Таращанського районного суду Київської області від 10 грудня 2007 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахуванні доплати до пенсії за 2005 та 2007 роки у порядку ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 796-ХІІ. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 за 2005 та 2007 роки у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до вимог ст. 39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 796-ХІІ з послідуючим їх перерахунком у відповідності до змін мінімальної заробітної плати. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Згідно ч.1 зазначеної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: – у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 836 від 26.07.1996 (836-96-п) року.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Слід зазначити, що дію положень ст. 39 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) за № 6 рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , в т.ч. п. 30 ст. 71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії починаючи з 9 липня 2007 року є протиправною.

Стаття 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до 01.01.2008 року передбачає, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статті 51 Закону № 796-ХІІ.

Отже, суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтею 51 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача та зобов’язав його провести перерахунок додаткової пенсії у 2005 та 2007 році в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Однак, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії в 2007 році відповідно до вимог ст. 39 Закону та зобов’язуючи здійснити відповідне перерахування, суд апеляційної інстанцій не визначив початкову дату перерахунку та кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Враховуючи наведене бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії починаючи з 9 липня 2007 року є протиправною, а оскільки дія Закону про бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен вчиняться до цієї дати.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року змінити, скасувавши в частині.

Абзац 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року викласти в наступній редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 за 2005 рік та з 9 липня по 31 грудня 2007 року у відповідності до вимог ст. 39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 796-ХІІ з послідуючим їх перерахунком у відповідності до змін мінімальної заробітної плати згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .