Вищий адміністративний суд України у складі:

провівши попередній розгляд справи за касаційними скаргами Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції та Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суді від 20 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лад"до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Кілійського району Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 0000102350/0 та № 0000092350/0 від 26.03.2010 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач та Прокуратура Одеської області подали касаційні скарги, в якій просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суді від 20 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04 лютого 2010 року по 11 березня 2010 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Лад"щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Компані Стріт"за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 11 березня 2010 року № 197/23-50/31388777, яким зроблено висновок про порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в період, що перевірявся, на загальну суму 871270 грн. Крім того, зроблений висновок про порушення позивачем п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 697016 грн.

Перевіркою встановлено, що від контрагента позивача - ТОВ "Компані Стріт"за перевіряємий період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року підписувались договори на поставку товарів та видаткові накладні в.о. директора ОСОБА_6 Згідно отриманих відомостей від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відповідачем встановлено, що громадянин ОСОБА_7 був директором ТОВ "Компані Стріт"та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., інших відомостей про зміну керівника не надходило. З наведених у акті даних перевіряючими робиться висновок, що договори на поставку товарів, видаткові накладні та податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, оскільки особистий підпис на бухгалтерських та податкових документах ТОВ "Компані Стріт"не дозволяє ідентифікувати особу, що приймала участь у здійснені господарської операції.

В ході перевірки відповідач прийшов до висновку, що ТОВ "Компані Стріт"не були відображені в деклараціях з ПДВ за березень - листопад 2008 року податкові зобов'язання по реалізації товарів на адресу позивача та, крім цього, всі бухгалтерські та податкові накладні, виписані ТОВ "Компані Стріт", вважаються недійсними, що призводить до порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , в результаті чого останнім прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000102350/0 та № 0000092350/0 від 26 березня 2010 року.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, у разі безтоварності здійснених операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість, реєстрів відправлених документів за березень - листопад 2008 року ТОВ "Компані Стріт"в повному обсязі відобразила взаємовідносини з позивачем.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що договори укладені між позивачем та ТОВ "Компані Стріт"та видані товарно-транспорті накладні не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач і ТОВ "Компані Стріт"належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства, оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. Крім того, позивачем у повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати ПДВ з придбаних у ТОВ "Компані Стріт"товарів.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата втримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів робіт, послуг).

Вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач з дня коли отримав від ТОВ "Компані Стріт"податкову накладну, мав право на податковий кредит.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", обов'язок надати покупцю податкову накладну покладений на платника податку. Закон не зобов'язує покупця перевіряти достовірність зазначених у накладній даних, тому виходячи із змісту вищезгаданої норми, відповідальність за достовірність цих даних несе саме продавець - платник податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ "Компані Стріт"надало на вимогу позивача копію свідоцтва платника додатку на додану вартість у зв'язку з чим позивач виконав всі дії для перевірки наявності реєстрації ТОВ "Компані Стріт"у якості платника податку на додану вартість.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що донарахування податку на подану вартість у сумі 697016 гривень та податку на прибуток на загальну суму 871270 грн. відповідачем було здійснено неправомірно.

Актом перевірки зафіксовано, що в ході відпрацювання взаємовідносин позивача з ТОВ "Компані Стріт"відповідачем отримано відповідь ДПА в Одеській області про відомості з бази даних АІС "Автомобіль"УДАІ в Одеській області про реєстрацію транспортних засобів станом на 04.02.2010 р. та відповідь Реєстраційно-екзаменаційного відділення № 5 УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 10.02.2010 р., щодо транспортних засобів, які здійснювали транспортування сільськогосподарської продукції.

Згідно наданої відповіді, транспортні засоби не відповідають вантажопідємності транспорту, що може здійснювати перевезення придбаного товару у ТОВ "Компані Стріт". Таким чином, відповідач робить висновок, що позивач не мав змоги придбати товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Компані Стріт".

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст.11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (z0128-98) , повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Тобто, відповідальність за недостовірність даних, наведених у товарно-транспортних накладних, несуть особи, які склали та підписали ці документи. ТОВ "Лад"не мало будь-якої змоги перевірити дані, зазначені у товарно-транспортних накладних на предмет їх достовірності.

При цьому, неправильне оформлення товарно-транспортних накладних виписаних контрагентом позивача по договірним відносинам з третьою особою не можуть бути підтвердженням безтоварності операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що експертний висновок, копія якого надана відповідачем суду апеляційної інстанції є ідентичною експертизі, на підставі якої старшим слідчим з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області Балахтіним І.М. 05.03.2010 року порушено відносно директора ТОВ "ЛАД"ОСОБА_9 кримінальну справу. Вказану постанову було скасовано постановою Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2010 року, яка залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції та Прокуратури Одеської області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суді від 20 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.