Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційний розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської (далі –УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії "діти війни"та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2007 рік в сумі 1438,95 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ протиправною. Зобов’язано УПФ здійснити ОСОБА_6 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести відповідні виплати з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742,65 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів УПФ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2007 році у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст. 87 Бюджетного кодексу, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) цей Закон набирає чинності з 01.01.2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Законом України № 489-V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Відтак, позивач не мала права на підвищення з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не вірно зазначив початкову дату здійснення нарахування підвищення до пенсії, вказавши, що таке нарахування повинно бути здійснено з 1 липня 2007 року.

Суд не врахував, що в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена. Тому, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.

За таких обставин, позивач до 09.07.2007 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а мала його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Крім того, суд помилково стягнув з відповідача на користь ОСОБА_6 щомісячну соціальну допомогу в розмірі конкретної грошової суми.

Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що УПФ порушило норми права, які

регулюють спірні правовідносини, суд повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати УПФ здійснити нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а не ухвалювати рішення про стягнення з відповідача щомісячної соціальної допомоги у конкретній сумі.

Суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не виправив і залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року змінити, замінивши абзац другий резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року двома абзацами такого змісту:

"Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області щодо ненарахування підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_6 відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі, встановленому статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області здійснити нарахування підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_6 відповідно до статті 6 Закону України"Про соціальний захист дітей війни", у розмірі, встановленому статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року"з урахуванням виплачених сум.

У решті Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року - залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.