Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційний розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 19 лютого 2009 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі –УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії "діти війни"та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки в сумі 3726,70 грн.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 19 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ протиправною. Зобов’язано УПФ здійснити ОСОБА_6 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів УПФ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2006 - 2008 роках у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст. 87 Бюджетного кодексу, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) цей Закон набирає чинності з 01.01.2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Законом України (3367-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"№ 3367-ІУ від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 02.04.2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"було виключено, статтю 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"було викладено в наступній редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі. у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними. Законом України № 489-V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення п. 41 ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині здійснення позивачу підвищення пенсії у 2006 році та з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування чи зміни.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області залишити без задоволення, а постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 19 лютого 2009 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.