Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Нечитайла О.М., Островича С.Е., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року

у справі № 2а-14184/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області

про зобов’язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області (далі –відповідач) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2007 року; зобов’язання УПФУ в Балаклійському районі Харківської області нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 –2007 роки у сумі 2733,30 грн.

Позивач зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Балаклійському районі Харківської області щодо ненарахуванння та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов’язано УПФУ в Балаклійському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії ха віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФУ в Балаклійському районі Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач –ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Так, станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування"і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (z0441-02) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів відповідність із цим Законом (3235-15) було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності 02 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не приймалися.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Так, Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"було обмежено.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а саме: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

За таких обставин та враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, а також виходячи з повноважень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що перерахунок та виплату пенсії позивачу необхідно здійснювати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.