Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т. М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року

по справі № 2а-1276/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зігзаг Удачі-Україна""

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним рішення, -

У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зігзаг-Удачі-Україна" звернулось до суду з позовною заявою до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсним рішення податкового органу № 0003982311/0 від 15.11.2007 року про застосування штрафних санкцій на суму 8000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року по даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, фахівцями Запорізької державної податкової адміністрації було проведено перевірку господарської одиниці позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами господарської діяльності.

В ході перевірки було встановлено порушення п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003982311/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 8000,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) , п. 1 ст. 3 якого передбачено, що розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) необхідно проводити через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ст. 2 Закону № 265/95 реєстратор розрахункових операцій –це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). У відповідності до цієї статті, автомат з продажу товарів (послуг) –це реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Виходячи із специфіки роботи грального автомата, надання права на гру відбувається без участі людини, гральний автомат виступає як суб’єкт надання цього права, але не може самостійно заповнювати розрахункові книжки, а оператор (обслуговуючий персонал) не може вплинути на процес надання послуги і виключений з нього.

Тобто, в цьому випадку має місце автономна система електронної комерції, у якій згідно з п. 13 ст. 9 Закону № 265/95 розрахункові книжки не застосовуються. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО" (121-2001-п) встановлені терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО, в тому числі для гральних автоматів –31.12.2006 року.

Не зважаючи на п. 2 вищевказаної Постанови КМУ (121-2001-п) в якому зазначено, що Міністерство економіки зобов’язано забезпечити розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть встановленим вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальна пам'ять) для оснащення автоматів, що вже діють - не розроблені автомати з продажу товарів (послуг), які відповідають встановленим вимогам, а також не розроблені запам’ятовуючі пристрої (фіскальна пам'ять) для оснащення автоматів, що вже діють.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідач застосував санкції за дії, які позивач не може виконати.

Порядок застосування КОРО у випадку використання гральних автоматів, що самостійно приймають ставки і виплачують виграш у національній валюті України відсутній, а позивач, як господарюючий суб’єкт, не має права і не може встановлювати порядок ведення зазначених книг самостійно через відсутність нормативної бази щодо ведення книг обліку розрахункових операцій, а тому у позивача відсутній обов’язок щодо їх застосування при використанні гральних автоматів в своїй господарській діяльності.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередній інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року по справі № 2а-1276/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.