Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року

та постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 року

по справі № 11/238-А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Закрите акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000021/22/0 від 07.11.2006 року, № 000021/22/1 від 04.12.2006 року, № 000021/22/2 від 28.12.2006 року та № 000021/22/3 від 15.03.2007 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року по даній справі позов задоволено повністю; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

З 28 вересня 2006 року по 12 жовтня 2006 року ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну планову перевірку Житомирської філії ЗАТ "Страхова група "ТАС" з питань дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року, за результатами якої за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме за зменшення валового доходу від страхової діяльності на 273344,00 грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ "Страхова група "ТАС" у перестрахування прийнято податкове повідомлення рішення №000021/22/0 від 07.11.2006 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем "податок на прибуток страхових організацій" в розмірі 13185,00 грн. (в тому числі 8790,00 грн. –основний платіж, 4 95,00 грн. –штрафні санкції).

За результатами оскарження в адміністративному порядку прийнятого за наслідками перевірки повідомлення-рішення, скарги позивача були залишені без задоволення, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 000021/22/0 від 07.11.2006 року, № 000021/22/1 від 04.12.2006 року, № 000021/22/2 від 28.12.2006 року та № 000021/22/3 від 15.03.2007 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що сума, на яку було зменшено валовий дохід Житомирської філії ЗАТ "Страхова група "ТАС", перерахована головному офісу ЗАТ "Страхова група "ТАС" філією у зв’язку з перестрахуванням страхового ризику. Оскільки філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв’язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Однак, з таким висновком, суд касаційної інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Так, згідно п.1.1 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-III (2181-14) ) платники податків –це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб‘єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законодавством покладено обов‘язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов‘язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2.1 ст. 2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) (зі змінами і доповненнями в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, є самостійними платниками податку на прибуток.

Стаття 7 Закону № 334/94-ВР визначає порядок оподаткування операцій особливого виду, до яких віднесена і страхова діяльність, п.п. 7.2.1. п.7.2 якої (в редакції що діяла в момент спірних правовідносин) передбачає, що оподатковувані доходи від страхової діяльності, зменшених на суму страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Пункт 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, яким встановлені правила щодо визначення дати збільшення валового доходу, не містить будь-яких виключень для валового доходу від страхової діяльності.

Пунктом 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 року № 22 (z0092-98) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 року за № 92/2532 (z0092-98) , визначено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи.

З огляду на наведені правові норми, наявність у Житомирської філії статусу самостійного платника податку на прибуток, в тому числі з доходів від страхової діяльності, зобов‘язує дирекцію дотримуватися правил податкового обліку, встановлених Законом № 334/94-ВР (334/94-ВР) , зокрема, щодо визначення валового доходу (пункт 4.1 ст.4), порядку оподаткування страхової діяльності (пункт 7.2 ст.7) та дати збільшення валового доходу (пункт 11.3 ст.11). Перерахування дирекцією частини страхових платежів не може впливати на об‘єм обов‘язків дирекції як платника податку щодо дотримання правил податкового обліку незалежно від підстав такого перерахування, оскільки інше Законом № 334/94-ВР (334/94-ВР) не передбачено.

Тому частина страхових платежів, перерахована іншим відокремленим підрозділам, як іншим платникам податків у межах одного страховика (однієї юридичної особи) на підставі наказів про перерозподіл ризиків не можуть зменшувати суму валових внесків, яка враховується при визначенні валового доходу від страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню.

Таким чином, суди обох інстанцій допустили помилкове тлумачення застосованого закону, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року та постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 року по справі № 11/238-А.

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Справу повернути до суду першої інстанції.

постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 –2442, ч. 5 ст. 254 КАС України.