ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2011 року м. КиївП/9991/560/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеденяпіна О.А.,
суддівЗайця В.С.,Розваляєвої Т.С.,
Кочана В.М.,Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі судового засідання Чернікові П.О.,
за участю позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_6
до Президента України
про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_6 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо неприйняття від громадянина України пропозиції законодавчої ініціативи;
- зобовязати Президента України розглянути пропозиції законодавчої ініціативи, зазначені у зверненні громадян;
- зобовязати Президента України утриматись від передачі своїх функцій субєкта законодавчої ініціативи іншим органам і особам.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначив, що 15 вересня 2011 року ним було відправлено на адресу відповідача відкрите звернення громадян з пропозиціями законодавчої ініціативи.
20 вересня 2011 року ОСОБА_7, яка також підписувала звернення, отримала лист за підписом заступника Керівника Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Г. Кільової, з якого вбачається, що на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР (393/96-ВР)
) звернення надсилається до Міністерства юстиції України.
ОСОБА_6 вказує, що Президент України діяв з порушенням вимог статей 8, 19, 93, 105 Конституції України та статті 7 Закону № 393/96-ВР, оскільки відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
У письмових запереченнях проти адміністративного позову представник Президента України просила відмовити в задоволенні позову з огляду на його безпідставність та посилалась на дотримання відповідачем встановленого порядку розгляду звернення позивача, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_6 і громадянкою ОСОБА_7 направлено на імя Президента України відкрите звернення з наданням пропозиції законодавчої ініціативи.
20 вересня 2011 року Управлінням з питань звернень громадян Адміністрації Президента України на підставі частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР вказане звернення надіслано до Міністерства юстиції України, про що повідомлено заявників.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР)
права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом № 393/96-ВР (393/96-ВР)
.
Згідно із пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Таким органом за Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1445/2005 (1445/2005)
«Про створення Секретаріату Президента України»був Секретаріат Президента України, який за своїм статусом є юридичною особою (пункт 16 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом Президента України від 04 листопада 2005 року №1548/2005 (1548/2005)
«Питання Секретаріату Президента України»).
Вказаний орган ліквідовано Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 (265/2010)
«Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України»та утворено Адміністрацію Президента України, а Указом Президента України від 02 квітня 2010 року №504/2010 (504/2010)
затверджено Положення про Адміністрацію Президента України.
Зазначеними Указами Президента України визначені основні завдання цих органів, в тому числі: організація прийому громадян, які звертаються до Президента України, розгляду звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень. На основі аналізу звернень цей субєкт владних повноважень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.
Зокрема, підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року №504/2010 (504/2010)
«Про Положення про Адміністрацію Президента України», визначено повноваження Адміністрації організовувати розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України.
Отже, розглядом звернень громадян до Президента України займається Адміністрація Президента України.
З огляду на функції, які віднесено до компетенції Адміністрація Президента України, є підстави вважати, що цей орган є самостійним субєктом владних повноважень.
У частині 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР вказано, що питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
У звязку із тим, що питання, викладені у звернені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, містили пропозиції щодо внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР)
, Адміністрацією Президента України вказане звернення надіслано до Міністерства юстиції України, яке згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011 (395/2011)
, розробляє за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів, а також розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що звернення громадян з пропозиціями законодавчої ініціативи Президентом України розглянуто не було, а листом Адміністрації Президента України в порушення положень Конституції України (254к/96-ВР)
вказане звернення перенаправлено до Міністерства юстиції України.
При цьому позивач оскаржив до суду бездіяльність Президента України, а не дії Адміністрації Президента України.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15)
) субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є субєкт владних повноважень, який на думку позивача, рішенням, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
Повноваження Президента України визначаються Конституцією України (254к/96-ВР)
, про що неодноразово наголошувалося Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004 (v009p710-04)
та від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 (v001p710-07)
.
Згідно зі статтею 93 Конституції України Президентові України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.
Позивач не навів обставин, які б свідчили про протиправність бездіяльності Президента України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 158 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, суд
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.
постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
В.М. Кочан
Т.С. Розваляєва
Ю.І. Цвіркун