Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного районного суду Черкаської області від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни, –

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного районного суду Черкаської області, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_1. в частині неповного нарахування та виплати підвищення до пенсії, як дитині війни згідно ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) за грудень 2008 року та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити виплату ОСОБА_1. недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за грудень 2008 року в сумі 99 грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, як дитина війни, має право на отримання встановленої законом державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була протиправною.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19.01.2006 № 3367-ІУ (3367-15) внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст.. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.

Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"відповідно до пункту 12 частині першої статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 12 статті 71 та статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак, позивачем було пропущено строк звернення до суду у відповідності до ст. 99 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення лише за грудень 2008 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи

порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області відхилити, постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного районного суду Черкаської області від 12 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.