Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Суми (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Сумської області від 27.01.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009

у справі № АС/10/492-08

за позовом повного товариства "Приватне виробничо-комерційне мале підприємство "Агро"приватне виробничо-комерційне мале підприємства "Агро-1"ломбард"(далі –Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 05.02.2008 № 0000201712/0/17-1208/23824703/7717, від 14.04.2008 № 0000201712/1/17-1208/23824703/7717 та від 06.06.2008 № 0000201712/2/17-1208/23824703/7717, згідно з якими Підприємству визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32 927,55 грн. (у тому числі 10975,85 грн. за основним платежем та 21951,70 грн. за штрафними санкціями).

Постановою господарського суду Сумської області від 27.01.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009, позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії скасовано в частині донарахування позивачеві 31 447,86 грн. з названого податку (у тому числі 10482,62 грн. за основним платежем та 20965,24 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що обов’язки податкового агента з нарахування, утримання та сплати відповідних сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету виникають у ломбарду лише у разі перевищення суми, отриманої від реалізації заставленого позичальником майна, над розміром позики з урахуванням процентів та витрат ломбарду на обслуговування позики, тоді як під час видачі позики ломбард податковим агентом не виступає. Водночас суди погодилися з висновком податкового органу про те, що під час виплати доходу нотаріусу за вчинення нотаріальних дій позивач є податковим агентом.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення Підприємством вимог пункту 1.15 статті 1, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок неутримання податку з доходів фізичних осіб із сум, які утворились в результаті реалізації ломбардом не викуплених предметів застави у зв’язку з невиконанням фізичними особами-боржниками (позичальниками) своїх обов’язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що підставою для нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32 927,55 грн. (у тому числі 10975,85 грн. за основним платежем та 21951,70 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями став факт неутримання та неперерахування Підприємством як податковим агентом до бюджету відповідної суми податку:

з доходу, виплаченого приватному нотаріусу за вчинення нотаріальних дій;

із наданих сум позик, які внаслідок порушення позичальниками умов їх повернення були погашені за рахунок реалізації позивачем заставленого майна;

із грошової суми, яка перевищує розмір витрат ломбарду за наданою позикою над вартістю реалізації заставленого майна.

Відповідно до підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку.

З наведеної норми Закону випливає, що сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об’єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов’язання та реалізації заставленого майна виникає об’єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути об’єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Таким чином, попередні судові інстанції помилково обмежили дохід фізичної особи –позичальника, лише сумою перевищення вартості реалізованого заставного майна над сумою позики.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 названого Закону податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (889-15) .

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 цього ж Закону ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повністю відмовити в задоволенні позову, скасувавши частково оскаржувані постанову та ухвалу попередніх судових інстанцій.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Суми задовольнити.

2. Постанову господарського суду Сумської області від 27.01.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 у справі № АС/10/492-08 скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Суми від 05.02.2008 № 0000201712/0/17-1208/23824703/7717, від 14.04.2008 № 0000201712/1/17-1208/23824703/7717 та від 06.06.2008 № 0000201712/2/17-1208/23824703/7717 відносно донарахування повному товариству "Приватне виробничо-комерційне мале підприємство "Агро"приватне виробничо-комерційне мале підприємства "Агро-1"ломбард"податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 31 447,86 грн. (у тому числі 10482,62 грн. за основним платежем та 20965,24 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову господарського суду Сумської області від 27.01.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 у справі № АС/10/492-08 залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.