Головуючий у 1 інстанції - Секірська А.Г.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретарі: Чуріковій Я.О.

за участі позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного від 14 січня 2011 року у справі № 2а-10252/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області "про зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу при звільненні", -

В грудні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного від 14 січня 2011 року у справі № 2а-10252/10/1270 у задоволенні позову було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ позивачка не мала права на пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , вона не має права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 (393-92-п) , проте їй у відповідності з п. 11 цієї постанови виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за спеціальним званням протягом року після звільнення зі служби.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що в постанові Луганського окружного адміністративного суду вказано, що п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом особам начальницького і рядового складу ОВС" (393-92-п) , не відповідає Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . Тому судом був застосований юридичний акт, який мас вищу юридичну силу, тобто, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . Вважає, що судом першої інстанції з порушенням вимог діючого законодавства, застосовано Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , оскільки її звільнили з ОВС за скороченням штатів, а не на пенсію.

В судовому засіданні позивачка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 з 17.04.2001 по 24.11.2010 проходила службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується витягом з трудової книжки (а.с.6).

Наказом Управління МВС України в Луганській області від 23.11.2010 № 460 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старший лейтенант міліції ОСОБА_2, інспектор приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво, підпорядкованого УМВС України в Луганській області, з 24.11.2010 звільнена з органів МВС у запас збройних сил за п.п. "г" п. 64 - через скорочення штатів, на підставі наказу УМВС України від 02.09.2010 № 1157 "Про організаційно-штатні питання". Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить 09 років 07 місяців 07 днів (а.с.7).

Грошове забезпечення позивачки на момент звільнення з органів внутрішніх справ складало 1853,57 грн., в тому числі:

- посадовий оклад 650 грн.;

- оклад за званням 115 грн.;

- надбавка за вислугу років 25% -191,25 грн.;

- надбавка за виконання особливо складних завдань - 50% - 478,13 грн.;

- надбавка за особливості проходження служби у приймальнику-розподільнику для осіб, затриманих за бродяжництво - 15% - 97,50 грн.;

- премія - 21% - 321,69 грн., що підтверджується довідкою від 05.01.2011 № 25/911.

12.12.2010 (а.с.8) позивачка звернулася до начальника УМВС України в Луганській області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за дев'ять повних календарних років служби згідно з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі – постанова № 393).

У відповідь на зазначену заяву, Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Луганській області листом від 06.01.2011 № 9/Г-54 повідомило, що позивачці як особі, звільній зі служби за скороченням штатів без права на пенсію, виплачується тільки щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за спеціальним званням протягом одного року після звільнення зі служби.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до статті 9-1 цього ж Закону, особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

17.07.1992 Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону, прийнято постанову № 393 (393-92-п) .

Відповідно до п. 10 постанови № 393 (393-92-п) , військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 11 постанови № 393 (393-92-п) встановлено, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

З системного аналізу положень зазначених нормативно - правових актів вбачається, що право осіб, які звільняються з органів внутрішніх справ, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачено передусім Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , а постанова № 393 (393-92-п) прийнята Кабінетом Міністрів України для забезпечення реалізації норм зазначеного Закону. Виникнення права позивачки на отримання грошової допомоги при звільненні відповідно до п. 10 постанови № 393 (393-92-п) обумовлюється тим, чи набула вона права на пенсію у відповідності з Законом № 2262-ХІІ (2262-12) .

Таким чином, вбачається невідповідність п. 10 постанови № 393 (393-92-п) частині першій статті 9 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В даному випадку вищу юридичну силу відносно постанови № 393 (393-92-п) має Закон № 2262-ХІІ (2262-12) .

Зважаючи на те, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ позивачка не мала права на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , вона не має права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393, проте їй у відповідності з п. 11 цієї постанови виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за спеціальним званням протягом року після звільнення зі служби, що не заперечується позивачкою.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу при звільненні.

Посилання в апеляційній скарзі на статтю 44 Кодексу законів про працю України не заслуговують на увагу, оскільки передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо) – абз.2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала виготовлена 4 березня 2001 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного від 14 січня 2011 року у справі № 2а-10252/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області "про зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу при звільненні" - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.