Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Полтавській області

на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України (далі –Управління СБУ) в Полтавській області про зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання відповідачів призначити та виплатити одноразову грошову допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 вересня 1991 року по 25 травня 2007 року проходив службу в Службі безпеки України. Відповідно до висновку МСЕК з 25 квітня 2007 року йому встановлено третю групу інвалідності в результаті захворювання пов’язаного з проходженням служби та 60 % втрати професійної працездатності. Зазначав, що відповідно до статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України"має право на отримання допомоги у зв’язку з захворюванням пов’язаним з проходженням служби. Проте, Управління СБУ в Полтавській області відмовило у виплаті вказаної допомоги у зв’язку з відсутністю порядку її здійснення. Вважаючи такі дії протиправними, просив суд визнати відмову у виплаті допомоги протиправною та зобов'язати Управління СБУ в Полтавській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з проходженням службу, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, а саме 112373,64 грн.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2008 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову Управління СБУ в Полтавській області у виплаті ОСОБА_6 допомоги та зобов'язано Управління СБУ в Полтавській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, а саме 112373,64 грн. Стягнуто з Управління СБУ в Полтавській області судовий збір у сумі 1123,74 грн. У задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 11000 грн відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року скасовано постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2008 року в частині зобов’язання Управління СБУ в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, а саме 112373,64 грн та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Зобов'язано Управління СБУ в Полтавській області направити документи позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, пов’язаного з виконанням службових обов’язків до Служби безпеки України для вирішення питання щодо призначення та виплати допомоги. Скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Управління СБУ в Полтавській області судового збору в сумі 1123,74 грн та ухвалено в цій частині нову постанову про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 3,40 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління СБУ в Полтавській області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального, зокрема не враховано, що грошова допомога обчислюється не з усіх можливих видів грошового забезпечення, а лише з окремих його видів. Вказує, що порядок здійснення виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання відсутній в частині механізму нарахування допомоги.

В запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить змінити рішення суду апеляційної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу одноразова грошова допомога по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення має розраховуватись зі всіх видів грошового забезпечення, які отримував військовослужбовець на момент встановлення інвалідності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо виплати та стягнення коштів можливе лише після розгляду документів компетентним органом.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 з 25 квітня 2007 року встановлена третя група інвалідності в результаті захворювання пов’язаного з проходженням служби.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про службу безпеки України"військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , цього Закону (2229-12) , інших актів законодавства.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України"в редакції Закону від 03 листопада 2006 року № 328-V (328-16) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем Служби безпеки України у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Зазначена норма кореспондується з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка також передбачає, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (стаття 16 в редакції Закону від 03 листопада 2006 року № 328-V (328-16) ).

Як частина 2 статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України", так і частина друга статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"встановлюють граничний розмір компенсаційної виплати на всі можливі випадки втрати працездатності військовослужбовця. Вони не встановлюють порядку та умов проведення таких виплат, а містять посилання на те, що умови і порядок таких виплат встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України на виконання вимог статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"постановою № 499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі –Порядок 2). Даний Порядок регулює призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб.

Пунктом 2 постанови передбачалось поширення її дії на випадки виплати одноразової грошової допомоги на 2007 рік.

Розмір компенсаційної виплати військовослужбовцю у разі поранення або захворювання визначається відповідно до ступеня втрати працездатності, а у випадку настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку –залежно від призначеної групи інвалідності.

До прийняття вказаної постанови єдиним нормативним актом, яким регулювались спірні правовідносини була постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 (284-2007-п) , якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (далі –Порядок 1).

Зазначеним порядком передбачено, що військовослужбовцям (у разі настання інвалідності в період проходження військової служби) та особам, звільненим з військової служби (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби), виплачується грошова допомога у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам 3 групи.

Суд першої інстанції обґрунтовано керувався частиною 7 статті 9 КАС України та застосував постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 (284-2007-п) , оскільки іншого нормативного акту, чинного на момент виникнення спірних правовідносин не існувало.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що згідно з пунктом 3 Порядку 1 розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України від 10 квітня 1996 року № 925 та від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) і постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) ) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби, - на день звільнення.

Вихідним критерієм обрахунку розміру одноразової грошової допомоги є грошове забезпечення, що складається з: посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки. Таким чином, сума грошової допомоги судом першої інстанції визначена без дотримання вказаних нормативних актів.

Відповідно до пункту 9 Порядку 2 (499-2008-п) військова частина подає головному розпорядникові коштів висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а у разі заподіяння каліцтва військовослужбовцю чи його загибелі (смерті) - також копію висновку розслідування за цим фактом. Головний розпорядник коштів приймає на підставі зазначених документів рішення про призначення грошової допомоги і надсилає його разом з цими документами до військової частини для видання наказу про виплату грошової допомоги. Виплата грошової допомоги особам, які мають на неї право, провадиться шляхом її перерахування військовою частиною на рахунок в установі банку, відкритий одержувачем виплати.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог про виплату та стягнення коштів до розгляду документів компетентним органом, не відповідають вимогам матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.