Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Ліпського Д.В.

Тракало В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 06 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, управління Державного казначейства України в Хмельницькій області, управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Хмельницького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести нарахування та виплату компенсації на продукти харчування і відшкодування моральної шкоди -

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести нарахування та виплату компенсації на продукти харчування з грудня 2002 року по травень 2005 року. Також просив суд стягнути з відповідача 2 000 грн моральної шкоди.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції в якості інших відповідачів було залучено: управління Державного казначейства України в Хмельницькій області, управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Хмельницького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути на свою користь матеріальну шкоду у вигляді не отриманої компенсації на продукти харчування та моральну шкоду.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 06 листопада 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду у вигляді не отриманої компенсації на продукти харчування в розмірі 4 214,56 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач - управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої у грудні 2002 року був звільнений у відставку за вислугу років. Позивач віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на компенсації, доплати та допомоги, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі на грошову компенсацію за продукти харчування. Однак, в період з січня 2003 року по травень 2005 року виплата такої грошової компенсації йому не проводилась, оскільки пенсійною службою управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області не направлялись до установ Ощадного банку України відомості та розрахунки на проведення позивачу нарахування та виплату компенсації за продукти харчування.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області не було дотримано вимог пункту 24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №987 (987-2000-п) . Враховуючи вину відповідача та глибину душевних страждань позивача у зв’язку з несвоєчасною виплатою грошової компенсації за продукти харчування, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до першої категорії, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз'яснення порядку застосування цього Закону (796-12) провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення"від 10 червня 2000 року фінансування видатків на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, провадиться за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законами України.

На виконання Закону України "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" (1445-14) постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №987 (987-2000-п) затверджено Порядок використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 20 Порядку (987-2000-п) (в редакції 2001 року) виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , провадиться: працюючим громадянам (у тому числі працюючим пенсіонерам за умови подання ними довідки про неодержання допомоги і компенсацій в органах, які виплачують пенсію) - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу; непрацюючим пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію.

Відповідно до пункту 20 Порядку (987-2000-п) (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 958 (958-2001-п) , від 11 квітня 2002 року № 497 (497-2002-п) ) виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , провадиться працюючим громадянам (у тому числі працюючим пенсіонерам за умови подання ними довідки про неодержання допомоги і компенсацій в органах, які виплачують пенсію) - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу; непрацюючим пенсіонерам - органами праці та соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 20 Порядку (987-2000-п) (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року №887 (887-2002-п) ), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , провадиться: працюючим громадянам - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу; непрацюючим та працюючим пенсіонерам - органами праці та соціального захисту населення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що з квітня 2002 року компенсаційні виплати (втому числі і грошова компенсація за продукти харчування) непрацюючим пенсіонерам, а з липня 2002 року і працюючим пенсіонерам, провадяться органами праці та соціального захисту населення.

Пунктом 24 Порядку (987-2000-п) передбачено, що видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога), провадяться органами, які виплачують пенсію.

Кошти на пенсійне забезпечення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, перераховуються Державним казначейством централізовано Пенсійному фонду.

Територіальні органи Державного казначейства перераховують відділенням (філіям) Ощадного банку кошти на пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також членів їх сімей на підставі поданих обласними військкоматами, пенсійними службами управлінь внутрішніх справ та служби безпеки (на рівні областей), пенсійними службами Міноборони, МВС, СБУ відповідних розрахунків і списків одержувачів.

Таким чином, на пенсійні служби управлінь органів внутрішніх справ покладається лише обов’язок подати відповідні розрахунки і списки одержувачів коштів на пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про зобов’язання стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду у вигляді неотриманої компенсації на продукти харчування, оскільки відповідач не уповноважений на проведення таких виплат, а посилання на невиконання управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області вимог пункту 24 Порядку (987-2000-п) є безпідставним тому, що цим пунктом передбачено направлення розрахунків і списків одержувачів коштів на пенсійне забезпечення, а не грошової компенсації на продукти харчування.

Крім цього, відповідно до пункту 25 Порядку (987-2000-п) виплати громадянам компенсацій, допомоги та надання пільг провадяться від дня набуття права на них, але не раніше дня одержання посвідчення встановленого зразка або інших документів, що підтверджують статус постраждалих, та з дня подання письмової заяви. Письмова заява подається громадянином один раз на всі види компенсацій та допомоги. У разі зміни обставин заява поновлюється.

Таким чином, особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в разі виникнення права на отримання компенсаційних виплат та допомог, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та у разі зміни обставин зобов’язана подавати до органів праці та соціального захисту населення за місцем проживання відповідні заяви.

Як встановлено судами, позивач з заявою про виплату грошової компенсації на продукти харчування не звертався.

З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої компенсації на продукти харчування за період з січня 2003 року по травень 2005 року. Відповідно і не має підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 06 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2007 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, управління Державного казначейства України в Хмельницькій області, управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Хмельницького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести нарахування та виплату компенсації на продукти харчування і відшкодування моральної шкоди відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.