Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Горбатюка С.А., Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Авдіївського центру зайнятості Донецької області про визнання дій посадових осіб протиправними, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом, в якому просив визначити дії Авдіївського міського центру зайнятості незаконними, скасувати накази Авдіївського міського центру зайнятості за № 13 від 26 червня 2007 року и № 15 від 03 липня 2007 року як незаконні, а також зобов’язати відповідача виплатити допомогу по безробіттю за період з 17 листопада 2006 року по 03 липня 2007 року і за 90 діб після 03 липня 2007 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що постановою Авдіївського міського суду від 14 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суд від 05 червня 2007 року, було задоволено його позов до Авдіївського міського центру зайнятості та зобов’язано відповідача поновити виплату допомоги по безробіттю з 17 листопада 2006 року до настання права на пенсію, а саме до 09 листопада 2007 року.

Отримавши ухвалу апеляційного суду, він звернувся до Авдіївського міського центру зайнятості для виконання судового рішення, але в цьому йому відмовили. Лише після письмового звернення йому було повідомлено, що для поновлення виплати допомоги по безробіттю слід перереєструватись.

В подальшому наказом Авдіївського міського центру зайнятості № 13 від 26 червня 2007 року ОСОБА_1 поновлено виплату допомоги по безробіттю з 17 листопада 2006 року по 06 грудня 2006 року (по останню дату відвідування центру зайнятості), а наказом № 15 від 03 липня 2007 року йому поновлено виплату допомоги по безробіттю з 03 липня 2007 року по 09 листопада 2007 року у розмірі 70% середньої заробітної плати, а також скорочено тривалість виплати допомоги на 90 календарних днів (перереєстрація безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню).

Посилаючись на те, що відповідач такими діями і рішеннями неналежним чином виконав постановлені на його користь судові рішення, чим допустив порушення прав позивача, ОСОБА_1. просив задовольнити позов.

Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Авдіївський міський центр зайнятості, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 листопада 2005 року позивач звернувся до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення"набув статус безробітного з 22 листопада 2005 року та йому як застрахованій особі була призначена допомога по безробіттю з урахуванням страхового стажу позивача з 22 листопада 2005 року по 16 листопада 2006 року тривалістю 360 календарних днів.

Також судами з’ясовано, що позивач ОСОБА_1., з урахуванням періодів роботи зі шкідливими умовами праці згідно Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, має право на пенсію з 09 листопада 2007 року, тобто з часу досягнення 50-тирічного віку.

Постановою Авдіївського міського суду від 14 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суд від 05 червня 2007 року, позов ОСОБА_1. до Авдіївського міського центру зайнятості населення про визнання дій посадових осіб протиправними був задоволений, а на Авдіївський міський центр зайнятості населення було покладено обов’язок поновити виплату допомоги по безробіттю на користь позивача з 17 листопада 2006 року до настання у позивача права на пенсію, а саме до 09 листопада 2007 року, тобто за 720 календарних днів.

Однак, відповідач всупереч зазначеному рішенню суду прийняв наказ № 13 від 26 червня 2007 року про поновлення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю з 17 листопада 2006 року по 06 грудня 2006 року, тобто по останню дату відвідування центру зайнятості. Крім того, наказом Авдіївського міського центру зайнятості № 15 від 03 липня 2007 року позивачу було поновлено виплату допомоги по безробіттю з 03 липня 2007 року по 09 листопада 2007 року і цим же наказом була скорочена тривалість виплати допомоги по безробіттю строком на 90 календарних днів, що суперечить діючому на той час законному рішенню суду.

У відповідності із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Слід зазначити, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи, є найважливішим актом судової влади. Воно постановляється іменем України незалежно від того, до якого рівня судової системи або юрисдикції належить суд і в якому складі суддів (одноособово чи колегіально) розглянуто справу.

Принцип обов’язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості закону по справі, у якій вони постановлені. Тому вони обов’язкові для виконання на території України всіма фізичними і юридичними особами, яких ці рішення стосуються.

В основі даної норми лежить принцип загальнообов'язковості закону, відповідно до якого ухвалене судове рішення. Обов'язковість рішень суду полягає у тому, що вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами; ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; ці органи та особи не можуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, виходячи із припущення про його неправильність; жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду.

Таким чином, виконання судового рішення не у спосіб, який визначено судом, є неправомірним.

За таких обставин, встановивши, що відповідач не виконав належним чином судове рішення, яке набуло законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності його дій, а відтак і щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1., з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Авдіївського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.