377/18-06 Про скасування податкового рішення щодо нарахування пені за порушення термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті - 23.03.2011 Прийняття

на постанову Господарського суду Київської області від 14.11.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2007

у справі №377/18-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білонг"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

за участю Прокуратури Київської області

про скасування податкового рішення, -

Постановою Господарського суду Київської області від 14.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2007, позов ТОВ "Білонг"задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі №0000042200/0 від 04.08.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресами, що наявні в матеріалах справи, повідомлень про зміну адреси суду не надано.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №571/23-2/30770153 від 27.07.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 90-денного терміну надходження валютної виручки по експортним операціям, чим порушено ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

На підставі акта перевірки прийнято податкове рішення №0000042200/0 від 04.08.2006 про нарахування позивачу пені в сумі 2190917,04 грн. за порушення термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено контракти з Управлінням матеріально-технічних ресурсів і комплектації Державної торгової корпорації "Туркменнафтогаз"№6-7-4/437 від 07.01.2004 на поставку продукції на загальну суму 127493 дол.США, №Т5-8-012 від 07.01.2004 на поставку продукції на загальну суму 708342,7 дол.США, №6-7-5/589 від 14.12.2004 загальна вартість контракту 618156,0 євро, №6-7-5/542 на загальну суму 40352,31 дол.США,

Валютна виручка в оплату за поставлену за даними контрактами продукцію надійшла від Управління матеріально-технічних ресурсів і комплектації Державної торгової корпорації "Туркменнафтогаз"з порушенням термінів розрахунків по експортним операціям, встановлених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що не заперечується позивачем, спір щодо кількості днів затримки відсутній.

У зв’язку з ліквідацією Управління матеріально-технічних ресурсів і комплектації Державної торгівельної корпорації "Туркменнафтогаз"19.12.2005 з призначенням правонаступника –Управління матеріально-технічних ресурсів та комплектації Державного концерну "Туркменгаз", між сторонами укладені додаткові угоди до контрактів №6-7-5/589 від 14.12.2004 та №6-7-5/542 від 22.09.2004 якими права та обов’язки по даних контрактах передані Управлінню матеріально-технічних ресурсів та комплектації Державного концерну "Туркменгаз".

Крім того, позивачем були укладені контракти з Міністерством залізничного транспорту Туркменістану №84 від 25.12.2003, №85 від 25.12.2003 №86 від 25.12.2003 на поставку продукції, оплата за яку надійшла від нерезидента на валютний рахунок позивача з порушенням термінів розрахунків по експортним операціям, встановлених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За повідомленням Міністерства залізничного транспорту Туркменістану №210 від 02.07.2005, затримка платежів по зазначеним вище контрактам виникла у зв’язку з непередбачуваними проблемами з митницею.

Згідно довідки Торгово-промислової палати Туркменістану №314 від 01.11.2005, заборгованість по зазначеним вище контрактам виникла у зв’язку з несвоєчасними розрахунками України з Туркменістаном за газ.

Відповідно до ст. 6 Закону України "про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якщо перевищення 90-денного терміну обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що надані позивачем довідки Торгово-промислової палати Туркменістану №314 від 01.11.2005 про те, що заборгованість по спірним контрактам з Управлінням матеріально-технічних ресурсів і комплектації Державної торгової корпорації "Туркменнафтогаз"та Міністерством залізничного транспорту Туркменістану виникла в зв’язку з несвоєчасними розрахунками України з Туркменістаном за газ та №416 від 13.09.2006 про те, що затримка розрахунків по контрактах зумовлена дією форс-мажорних обставин, до яких відносяться рішення вищих державних органів, належним чином підтверджують наявність форс-мажорних обставин.

Крім того, судами зроблено висновок, що публікації в газеті "Центральний Туркменістан"та численні електронні повідомлення Міністерств і відомств розповсюджені через систему "Інтернет"стосовно проведення розрахунків Україною за туркменський газ є офіційною інформацією, про вищевикладені обставини знало значне коло осіб, а тому зазначені факти визнані загальновідомими, відповідно до приписів ст. 72 КАС України, і які не потребують доказування.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Разом з ти, статтею 6 Закону передбачено: якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Статтею 6 Закону України від 16.04.1991 №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність"передбачено право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

При цьому сторони самостійно передбачають у форс-мажорному застереженні підстави виникнення, обов'язковість сповіщення з визначенням строків дії, наслідки настання підстав для звільнення від відповідальності, як це визначено формою зовнішньоекономічних договорів, положення про які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201 (z0833-01) .

Виходячи з аналізу визначення форс-мажорних обставин, наведених в нормативних актах, до форс-мажорних обставин слід відносити: надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України від 05.02.2004 № 1454-IV "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"встановлено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

За міжнародною практикою питання про кваліфікацію тих чи інших обставин як підстав звільнення від відповідальності вирішується зовнішньоторговельним арбітражем (наприклад, Міжнародним комерційним судом при Торгово-промисловій палаті, Арбітражним судом Міжнародної Торгової Палати та інше).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, передбачені статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"строки зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується, у разі прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, або у разі належного підтвердження виникнення форс-мажорних обставин.

Судами попередніх інстанцій не перевірялось дотримання позивачем вищезазначених вимог закону щодо підтвердження факту виникнення форс-мажорних обставин, не встановлено час їх настання та закінчення, а також не обґрунтовано яким чином несвоєчасне виконання державою Україна своїх зобов’язань по розрахунках за природний газ з державою Туркменістан, стосується зовнішньоекономічних відносин позивача, не з’ясовувалось питання звернення позивача до суду про стягнення заборгованості з нерезидента.

Не надано оцінки судами попередніх інстанцій і тому факту, що лист Торгово-промислової палати Туркменістану №416 від 13.09.2006 стосується контрактів №6-7-5/542 від 22.09.2004 на суму 40352,31 дол.США та №6-7-5/589 від 14.02.2004 на суму 618156 євро, у той час як предметом спору є виконання зобов’язань за договором №6-7-5/589 від 14.12.2004.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Якщо такі докази не були надані, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС України, зобов’язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

При цьому, судам слід враховувати, що пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, передбачена ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією згідно із ст. 238, ст. 239, ст. 214 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим при вирішенні питання про правомірність рішення відповідача підлягає перевірці дотримання ним строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 14.11.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2007 скасувати.