2а-4226/10/2370 Про скасування розпоряджень обласної державної адміністрації щодо виділення у довгострокове платне тимчасове користування лісових ділянок - 01.03.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Конкур В"до Черкаської обласної державної адміністрації, треті особи Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Золотоніське лісове господарство"про скасування розпорядження, –

У вересні 2010 року ПП "Конкур В"звернулося до суду з позовом про часткове скасування розпорядження голови Черкаської ОДА від 21.05.2010 року № 102 "Про відміну окремих розпоряджень облдержадміністрації" в частині відміни п.п.1.4 п.1, п.п. 2,3 розпорядження від 20.03.2010 року № 61 "Про виділення у довгострокове тимчасове користування лісових ділянок"щодо виділення ПП "Конкур В"у платне довгострокове користування лісової ділянки площею 3,9 га, що знаходиться в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство".

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, прокурор Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити..

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п.1 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.10.2009 року приватне підприємство "Конкур В" звернулось до Черкаської обласної державної адміністрації з заявою в якій просили виділити у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих цілей лісову ділянку площею 3,9 га, що перебуває в постійному користуванні державного підприємства ""Золотоніське лісове господарство".

Розпорядженням першого заступника голови Черкаської обласної державної адміністрації Гамана П.В. "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок"№ 61 від 20 березня 2010 року, "Конкур В" було виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 3,9 га (захисні смуги лісів вздовж річок, навколо озер, водоймищ та інше), що знаходиться в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство"в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівської району, за межами населених пунктів, для використання у культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.

Прокурором Черкаської області 14 травня 2010 року було внесено протест № 07/11-2197-10 в якому вимагалося відмінити розпорядження "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок" № 61 від 20 березня 2010 року.

Вказаний протест був обґрунтований тим, що розпорядженням № 61 від 20 березня 2010 року лісові ділянки були передані з порушенням ст.ст. 37, 38 Лісового кодексу України та ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації "Про відміну окремих розпоряджень облдержадміністрації" № 102 від 21 травня 2010 року протест прокурора Черкаської області № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року було задоволено та відмінено, серед інших, розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на наступне.

Приймаючи розпорядження № 102 від 21 травня 2010 року відповідач не вказав на обставини, які стали підставами для задоволення протесту прокурора Черкаської області.

У зв’язку з цим при розгляді даної справи колегія суддів виходить з того, що розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року було відмінене з підстав, зазначених у протесті № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року.

Як на одну з підстав вважати розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року незаконним, прокурор Черкаської області у протесті № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року послався на те, що воно прийняте з порушенням ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Вказаними нормами Водного кодексу України (213/95-ВР) встановлено порядок користування землями водного фонду та земельними ділянками, що виділені під прибережні захисні смуги.

Розпорядженням № 61 від 20 березня 2010 року було вирішено передати у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісові ділянки, проте питання про передачу у користування земельних ділянок вказаним розпорядження –не вирішувалося.

У відповідності до ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка –ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Таким чином, виділення лісових ділянок у користування не пов’язане з вилученням та передачею земельних ділянок.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України не поширюються на правовідносини, що виникли у зв’язку з прийняттям розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року та не регулюють їх.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що посилання прокурора Черкаської області на вказані норми Водного кодексу України (213/95-ВР) не можуть бути підставами для скасування розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року.

Прокурор Черкаської області у протесті № 07/11-2197-10 від 14 травня 2010 року як на підставу для скасування розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року також послався на те, що воно прийняте з порушенням ст.ст. 37, 38 Лісового кодексу України.

Вказаними нормами Лісового кодексу України (3852-12) визначено питання, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства та порядок розроблення та затвердження нормативно-правових актів з ведення лісового господарства.

Зі змісту протесту вбачається, що порушення ст.ст. 37, 38 Лісового кодексу України полягало в тому, що розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року про передачу в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок було прийняте за відсутності розроблених та затверджених Держлісгоспом України та Мінприроди України "Правил використання корисних властивостей лісів".

Колегія суддів вважає, що відсутність таких правил не позбавляє "Конкур В" права на отримання лісової ділянки у користування з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 18 Лісового кодексу України тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим – терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим –терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами –засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Як раніше зазначалося, позивачу була виділена у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісова ділянка для використання у культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих належить до спеціального використання лісових ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 67 Лісового кодексу України порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМ України № 761 від 23 травня 2007 року (761-2007-п) було затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів (далі –Порядок).

У відповідності до п. 41 Порядку (761-2007-п) виділення лісових ділянок для використання корисних властивостей лісів здійснюється власниками лісів або постійними лісокористувачами з дотриманням вимог цього Порядку та правил використання корисних властивостей лісів, що затверджуються Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди.

Строк використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих цілей, згідно п. 49 Порядку (761-2007-п) , встановлюється власником лісів або постійним лісокористувачем з урахуванням вимог Правил використання корисних властивостей лісів, що затверджуються Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди.

На даний час Правила використання корисних властивостей лісів, посилання на які містяться у Порядку, –не прийняті.

Разом з тим, відсутність вказаних правил не може бути підставою для позбавлення позивача права на використання корисних властивостей лісів, яке йому надане ст.ст. 16, 18, 65, 67 Лісового кодексу України та постановою КМ України "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" № 761 від 23 травня 2007 (761-2007-п) року.

Держава, надавши право на використання корисних властивостей лісів зобов’язана забезпечити втілення цього права шляхом прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів.

В свою чергу, невиконання державою правотворчої функції та не прийняття нормативно-правових актів, які встановлюють особливості реалізації наданого права, не може бути підставою для обмеження гарантованого права на використання корисних властивостей лісів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилався прокурор Черкаської області як на підставу для скасування розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року, є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження № 102 від 21.05.2010 року), голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Проаналізувавши вищезазначену норму Закону (586-14) , колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено лише види правових актів управління та порядок їх прийняття і даною законодавчою нормою не передбачено скасування чи відміну розпоряджень.

Перевіряючи наявність інших підстав для визнання нечинним розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року в частині надання лісової ділянки у користування "Конкур В" колегія суддів керується наступним.

У відповідності до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Черкаська обласна державна адміністрація у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України наділена повноваженнями приймати рішення про передачу лісів у довгострокове тимчасове користування.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 3,9 га, передана "Конкур В", перебуває у постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство".

ДП "Золотоніське лісове господарство"було надано висновок № 82/02 від 26 січня 2010 року, згідно якого підприємство не заперечувало проти виділення "Конкур В" у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 3,9 га (захисні смуги лісів вздовж річок, навколо озер, водоймищ та інше), що знаходиться в постійному користуванні ДП "Золотоніське лісове господарство"в адміністративних межах Ліплявського лісництва для використання у культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.

Листом № 200/04 від 08 лютого 2010 року Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства погодило виділення вказанної земельної ділянки позивачу.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що п. 1.4 розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року виданий із дотриманням вимог ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України.

Також земельна ділянка, зазначена в п. 1.4 розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року, виділена позивачу у тимчасове платне користування у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 18 Лісового кодексу України.

Таким чином, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушень вимог Лісового кодексу України (3852-12) під час видачі розпорядження про передачу "Конкур В" спірної земельної ділянки у тимчасове платне користування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що на підставі п. 1.4 розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року між позивачем та ДП "Золотоніське лісове господарство"було укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, який нотаріально посвідчений та зареєстрований у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Керуючись правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) , суд першої інстанції зробив висновок про те, що розпорядження № 61 від 20 березня 2010 року в частині, що стосується "Конкур В", вичерпало свою дію фактом його виконання, у зв’язку з чим не може бути скасоване, відмінене чи змінене органом, який його прийняв.

Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційного Суду України було надано правову оцінку особливостям оскарження ненормативних правових актів індивідуальної дії та можливості їх скасування, відміни чи зміни в цілому, не залежно від суб’єкта, що їх видав, а не лише правових актів індивідуальної дії органів місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що висновки Конституційного Суду України щодо важливості скасування, відміни чи зміни правових актів індивідуальної дії, викладені в рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) можуть бути застосовано до даних правовідносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Прокуратури Черкаської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.