К-9305/09-С Про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату суми щорічної разової грошової допомоги - 22.03.2011 Прийняття

провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 –2008 роки за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року,

У жовтні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 –2008 роки. Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом війни 3-ї групи, тому відповідно до статі 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі – Закон № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що відповідач, при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив зобов`язати стягнути з нього невиплачену грошову допомогу за 2004-2008 роки у сумі 10930 грн. 42 коп.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 27 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними мита зобов’язано нарахувати та виплатити на користь позивача недоотриману щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2004,2007 та 2008 роки в розмірі 6633 грн. 42 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії щодо не виплати позивачу порічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008 рік в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти'їх соціального захисту". В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач є інвалідом війни 3-ї групи, тому відповідно до статі 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі – Закон № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що відповідач, при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив зобов`язати стягнути з нього невиплачену грошову допомогу за 2004-2008 роки у сумі 10930 грн. 42 коп.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 3-ї групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) . Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) . Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) для інвалідів війни З групи встановлено конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня у твердій грошовій сумі, а саме: у 2004 р. –130 грн., 2005 р., 2006 р. – 270 грн., 2007 р. –300 грн., 2008 р. –350 грн.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 (v020p710-04) у справі № 1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед інших, положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 р.", якими встановлено, що у 2004 р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , серед інших, здійснюється у розмірі 120 грн.

Згідно ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено провести виплату цієї допомоги в розмірі 300 гривень, а Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) установлено розміри разової грошової допомоги на 2008 рік в сумі 350,00 гривень.

Зазначена вище стаття Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та зміни внесені у статтю 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) , на підставі яких прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) , були визнані неконституційними згідно із рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року.

На період виникнення правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни. Дія цих актів частково припинялася та відновлювалася у зв`язку із внесенням поточних змін у законодавство.

Таким чином, для вирішення цього спору суду необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах в певний проміжок часу.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними нормами статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"в період з 01 січня по 09 липня 2007 року, коли ця норма рішенням Конституційного Суду України №6–рп/2007 у справі №1-29/2007 (v0a6p710-07) була визнана неконституційною і дія статті 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ була відновлена.

Щодо розміру виплати разової грошової допомоги інвалідам війни за 2008 рік, то підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) в текст статті 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких разова грошова допомога інвалідам війни виплачується щорічно до 5 травня у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" інвалідам війни 3-ї групи Кабінет Міністрів України установив розміри разової грошової допомоги на 2008 рік в сумі 350,00 гривень.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Отже, в період з 01 січня по 22 травня 2008 року для визначення розміру одноразової грошової допомоги інвалідам війни застосуванню підлягала стаття 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) , а з 22 травня 2008 року її попередня редакція.

Задовольняючи частково позов, суд дійшов помилкового, що відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня у 2007 та 2008 роках в розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) для інвалідів 3 групи.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки норми, якими встановлювався розмір допомоги у 2004, 2007 та 2008 роках, були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення відповідних рішень Конституційного суду України №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (v020p710-04) , № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) , а виплати щорічної разової грошової допомоги здійснювалися до 5 травня відповідного року –в періоди, коли наведені норми були чинними, а їх виконання обов'язковим для відповідача.

Таким чином, дії відповідача на час виплат позивачу зазначеної Законом № 3551-ХІІ (3551-12) одноразової грошової допомоги у 2007 та 2008 роках були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.

Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями відповідача, а прийняттям законодавцем неконституційних положень, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.