Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі № 2а-16/11/1270 за позовом ОСОБА_1 до Луганської митниці про визнання протиправними дій та рішення, -

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луганської митниці, в якому просила; визнати протиправним рішення Луганської митниці, викладене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702000013/0/00117 від 08.12.2010 р. щодо підстав відмови у здійсненні митного оформлення транспортного засобу –автомобіля марки MERCEDES-BENZ S550, двигун №НОМЕР_1, кузов №НОМЕР_2, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1; визнати протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у здійсненні митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні згідно ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами та митну територію України"; зобов’язати Луганську митницю здійснити митне оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні відповідно до ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами та митну територію України".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є громадянкою України, 20 листопада 2007 року прийнята на консульський облік в Посольстві Україні в республіці Молдова, як постійно проживаюча, знята з обліку 29 жовтня 2010 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Україну. Факт її постійного проживання засвідчене довідкою Управління в справах міграції Міністерства внутрішніх справ Придністровської Молдавської республіки від 01.11.2010 р. за № 12/1-5194 та посвідкою на проживання в ПМР для іноземців, в якому місце прописки зазначене м. Тираспіль Придніпровської Молдавської Республіки. Відповідно до паспорту громадянина України позивач з 22.06.2010 р. зареєстрована та постійно проживає в с. Дубове Новоайдарського району Луганській області.

Судами встановлено, що відповідно до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118 (z1428-05) , позивачем дотримані вимоги надання даних про постійне проживання на території країни попереднього місця проживання не менше одного року. Так само, позивачем доведений факт перебування ТЗ у її власності та на обліку в країні її постійного місця попереднього проживання не менше одного року з дати набуття права власності до дати зняття з постійного консульського обліку, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в Придністровській Молдавській республіці.

Відповідності до ст. 15 Договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, укладеного 13 грудня 1993 року між Республікою Молдова та Україною, документ, який підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних сторін, скріплений гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, має силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

Таким чином, суди вірно зазначили про офіційність документів, які складені для застосування на території Республіки Молдова, зокрема на її Придністровському регіоні, для використання в Україні додаткового засвідчення не потребують.

Крім того, відповідно до норм міжнародного права територія Республіки Молдова включає у себе і територію невизнаної Придністровської Молдавської Республіки, тому суверенітет Республіки Молдова поширюється і на територію Придністровської Молдавської Республіки.

Дія Договору між Україною і Республікою Молдова про правові відносини в цивільних і кримінальних справах, Ратифікованого Верховною Радою України 10 листопада 1994 року (238/94-ВР) , розповсюджується і на територію Придністровської Молдавської Республіки.

Оскільки, свідоцтво про реєстрацію Т № НОМЕР_3 від 24.09.2008, виданим Державною автомобільною інспекцією Придністровської Молдавської Республіки на спірний автомобіль, було належним документом при митному оформлені на митниці Республіки Молдова, суди дійшли вірного висновку, що воно є документом, який вважається офіційним на території Республіки Молдова, що також підтверджується отриманням дозволу на в’їзд автомобіля на митну територію України.

Отже, посилання відповідача щодо обов’язкової реєстрації автомобіля позивача в реєстраційних органах Республіки Молдова правомірно не прийняті судами.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Луганської митниці –відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.