Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі № 2а-9940/09/1570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, -

У липні 2009 року ТОВ "Ринок Північний" звернулося в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати п.2 припису від 30.03.2009 року №113 щодо повернення споживачам 374529,31грн. додатково стягнутих з суб’єктів господарювання за електричну енергію

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені вимоги у п.2 припису виходять за межі наданих повноважень відповідача та не стосується порядку формування. застосування цін, тарифів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року, заявлений позов задоволений. Визнаний протиправним та скасований п.2 припису Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області 30.03.2009 року №113.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про визнання правомірним оскаржуваного пункту припису.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30.03.2009 року відповідачем була проведена перевірка застосування цін та тарифів під час формування тарифів за надані послуги за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року. За результатами перевірки складений акт №000183 від 30.03.2009 року. Згідно перевірки встановлені порушення порядку погодження цін та тарифів на послуги позивача у перевірений період з органами місцевого самоврядування, а також порушення порядку застосування цін та тарифів на вказані послуги, а саме: стягувалася плата за спожиту електроенергію з суб’єктів підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринку, оскільки ним послуги з енергопостачання включались до складу орендної плати за торгові місця та окремо стягувалися ці послуги з суб’єктів підприємницької діяльності, які орендували торгові місця на ринку за окремими рахунками. Сума надмірно сплачених коштів орендарями торгових місць за послуги енергопостачання за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року склала 374529,31 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки позивачем був внесений припис від 30.03.2009 року №113 про усунення порушень законодавства, п. 2 якого позивача було зобов’язано додатково стягнуті кошти в розмірі 374529,31 грн. повернути споживачам послуг з оренди торгових місць.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позов послалися на ті обставини, що виносячи вказаний пункт припису відповідач вийшов за межі наданих повноважень, оскільки вказані правовідносини регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно положень ч.2ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти у порядок та спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуваний акт відповідача винесений на підставі п.8 ст.7 Закону України "Про основні засади державного огляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V, п.4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819 (1819-2000-п) , п.3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі –Інструкція), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519 (z1047-01) .

Пункт. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає, що припис –це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контрою) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання .

Згідно п.4 Положення, Держінспекція та її структурні підрозділи відповідно до покладених на них завдань надають за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Відповідно п.1.4 Інструкції (z1047-01) , порушеннями порядку встановлення і застосування цін є, зокрема: нарахування не передбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання. За вимогами ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні органи щодо контролю за цінами здійснюють контроль за додержанням суб’єктами господарювання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні державних регульованих та фіксованих цін та тарифів. Суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що відповідач не довів суду, що при формуванні орендної плати позивач порушив будь-який нормативний акт, який стосується державного регулювання цін і тарифів.

Виходячи з наведеного відповідач при винесенні припису в оскаржувальній частині перевищив надані повноваження, оскільки надав припис з питань, які не є порушеннями державної дисципліни цін та тарифів.Перевірка питань правильності та повноти надання замовнику послуг, внесення їм плати за надані послуги відносяться згідно положень ч. 3 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" до компетенції органів захисту прав споживачів та Держспоживстандарту.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірних висновків, що надання припису про усунення суб’єктом господарювання порушень законодавства з питань, які не віднесені до порушень законодавства про застосування цін та тарифів є такими діями відповідача, що виходять за межи його власної владної компетенції.

Враховуючи вищенаведене п.2 припису Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області винесений з порушенням вимог чинного законодавства, тому суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.