2а-6140/10/2370 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 24.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Оризон-Навігація"до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2010 року ДП "Оризон-Навігація"звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ Черкаської області № 0001112301/0 від 27 квітня 2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 9000 грн. 00 коп.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування – відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської ОДПІ Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року –без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Смілянською ОДПІ Черкаської області 14 квітня 2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Оризон-Навігація"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла в січні 2010 року за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року, про що складено акт № 686/23/22794124 від 14 квітня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001112301/0 від 27 квітня 2010 року, яким ДП "Оризон-Навігація" було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 9000 грн. 00 коп.

Сума бюджетного відшкодування, що була зменшена позивачу контролюючим органом була сформована на підставі податкових накладених, виданих ТОВ "Техноцентр КО".

Висновок Смілянської ОДПІ Черкаської області про зменшення суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що ТОВ "Техноцентр КО"не знаходиться за місцем реєстрації у зв’язку з чим неможливо перевірити, чи було товариством перераховано до бюджету податкові зобов’язання з податку на додану вартість, що виникли у зв’язку із перебуванням у договірних відносинах із ДП "Оризон-Навігація".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДП "Оризон-Навігація"суд першої інстанції виходив з того, що недотримання третіми особами податкової дисципліни не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання з бюджету відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум податку на додану слугував висновок контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту з посиланням на відсутність даних про дотримання контрагентами постачальників позивача податкової дисципліни, зокрема, сплати до бюджету сум податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків зменшене бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) його постачальникам.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи.

Разом з тим, виходячи з положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в судовому процесі підлягає встановленню факт використання позивачем товару у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, потребує встановлення факту поставки такого товару позивачу.

Смілянська ОДПІ Черкаської області ні в актах перевірки, ні в запереченнях проти позву, ні в апеляційній скарзі не ставить під сумнів укладення та фактичного виконання договору, у зв’язку з виконанням якого позивачем було сформовано податковий кредит. Також відповідач не заперечує проти того, що ДП "Оригон-Навігація"було використано придбані у ТОВ "Техноцентр КО"роботи у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що відповідачем було необґрунтовано зменшено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Доводи апеляційної скарги Смілянської ОДПІ Черкаської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 грудня 2010 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Смілянської ОДПІ Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року –без змін.