Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним протоколу № 40 від 30.05.2006 року, зобов’язання виплатити заборгованість та стягнення моральної шкоди, -

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати протокол засідання ради спеціалістів відділу пенсійного забезпечення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька № 40 від 30.05.2006 року щодо відмови у перерахунку пенсії із застосуванням положень ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а також зобов’язати здійснити відповідний перерахунок призначеної пенсії і виплатити її за період з 01 квітня по 30 вересня 2006 року в сумі 3451,56 грн. Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року, позов задоволено частково.

Визнано протокол засідання ради спеціалістів відділу пенсійного забезпечення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька № 40 від 30.05.2006 року щодо відмови у перерахунку пенсії із застосуванням положень ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а також зобов’язати здійснити відповідний перерахунок призначеної пенсії і виплатити її за період з 01 квітня по 30 вересня 2006 року в сумі 3451,56 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1. у запереченнях на цю касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька і одержує пенсію за віком з 25 серпня 1993 року, після призначення пенсії продовжував працювати, зокрема, у автогаражному кооперативі "Мотор"з 22 грудня 2003 року по 31 січня 2006 року, а також в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Централь-лад"з 01 лютого по 13 квітня 2006 року, останній перерахунок пенсії проводився 01 січня 2004 року.

13 квітня 2006 року ОСОБА_1. звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру пенсії з урахуванням набутого страхового стажу відповідно до положень ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", однак в цьому йому було відмовлено. Відмова мотивована тим, що позивач пропрацював менше двох років після призначення (перерахунку) пенсії.

За правилами ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Аналіз цієї норми в її редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, свідчить, що в якості умови для проведення перерахунку пенсії не встановлено, щоб застрахована особа мала страховий стаж два роки, а лише зазначено, що цей перерахунок проводиться через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, тобто незалежно від тривалості цього страхового стажу.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачає порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а саме для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Наведене означає, що працюючий пенсіонер має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв’язку з набуттям додаткового страхового стажу.

Застереження про те, що кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку, означає період у два календарні роки після призначення (перерахунку) пенсії, а не два роки тривалості страхового чи трудового стажу, оскільки законними підставами для перерахунку є набуття додаткового (без визначення періоду) страхового стажу та можливим підвищенням заробітної плати після призначення пенсії.

Слід зазначити, що дію частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"зупинено на 2007 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"№ 489-V від 19 грудня 2006 (489-16) року.

Проте в 2006 році, коли позивач звернувся до відповідача, діяла частина 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка містила положення про те, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Наведені положення законодавства та обставини справи правильно врахували суди попередніх інстанцій, які прийняли обґрунтоване рішення про задоволення позову, оскільки на момент звернення позивача за перерахунком розміру пенсії діяла редакція статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в якій мова йшла про обмеження лише кількості перерахунків мінімальним строком в два роки після попереднього перерахунку пенсії.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, ухвали колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.