Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – Смоковича М.І,

суддів: Мироненко О.В., Горбатюка С.А., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання рішення про відмову в перерахунку та проведення щомісячної доплати за статусом діти війни неправомірними, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про визнання рішення про відмову в перерахунку та проведення щомісячної доплати за статусом діти війни неправомірними.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (2195-15) "Про соціальний захист дітей війни (далі –Закон про соціальний захист дітей війни) він має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі. Крім того, своїм рішенням від 06 серпня 2008 року відмовся робити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Просив відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області щодо проведення виплати з 1 січня 2007 року підвищення розміру пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, зобов`язати відповідача провести нарахування за 2007 рік і січень-серпень 2008 року та виплату державної допомоги відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2008 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1. державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області оскаржує рішення суду апеляційної інстанції лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість зазначене рішення у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року і з 22 травня по 31 серпня 2008 року, в порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1. нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1., який народився 9 травня 1939 року, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону він має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення"Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з тим, що Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області пенсії не підвищило, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни (2195-15) , позивач просив стягнути з відповідача відповідне підвищення пенсії.

Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло у 2007-2008 роках, суд апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив позов частково. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що протиправними є дії відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що протиправними є також дії відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня по 31 серпня 2008 року, оскільки позивач просила зробити перерахунок по серпень 2008 року включно.

За таких обставин обґрунтованими та законними є висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 серпня 2008 року.

Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не можуть бути враховані вимоги касаційної скарги, в яких Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням ОСОБА_1. строку для звернення до адміністративного суду, оскільки в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не наполягав на застосуванні наслідків пропущення цього строку, передбачених статтю 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.