Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Костенка М.І.

Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2007

у справі №9/20-А

за позовом Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівське"

про стягнення заборгованості

Старокостянтинівська об’єднана державна податкова інспекція (далі по тексту –позивач, Старокостянтинівська ОДПІ) звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівське" (далі по тексту –відповідач, СТОВ "Киселівське") про стягнення заборгованості у розмірі 86 641 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2007, у позові відмовлено, з огляду на безпідставність позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до даних картки особового рахунку СТОВ "Киселівське" по податку на додану вартість станом на 12.12.2006 за ним рахується заборгованість по вказаному податку в розмірі 120 276,30 грн.

Заборгованість виникла внаслідок не перерахування на спеціальний рахунок задекларованих у поданих відповідачем податкових деклараціях по податку на додану вартість нарахованих сум податку щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Відповідачем подано до податкової інспекції скорочені декларації з податку на додану вартість за 2004 рік, згідно яких задекларована сума податкових зобов'язань склала 27 396 грн. Згідно поданих декларацій по податку на додану вартість за 2005 рік сума податкових зобов'язань склала 39 228 грн., відповідно до податкових декларацій по податку на додану вартість за 2006 рік, сама податкових зобов'язань склала 20 017 грн.

Відповідно до даних картки особового рахунку відповідача по податку на додану вартість, станом на початок 2004 року заборгованість по вказаному податку становила 176 882 грн. Вказана сума складалася із нарахованих сум в 2003 році у розмірі 44 390 грн., в 2002 році –17 726 грн., та враховуючи сальдо за 2000-2001 роки у розмірі 114 866 грн.

Старокостянтинівською ОДПІ в картках особового рахунку відповідача врахована сплата податку на додану вартість в 2004 році у розмірі 983 грн., в 2005 році –22 610 грн., в 2006 році –74 182,70 грн.

Відповідно до частини 11.29 статті 29 Закону України "Про податок на додану вартість"сільськогосподарські товаровиробники не сплачують до бюджету ПДВ з операцій поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємством молока та м'яса живою вагою.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини"від 26.12.1999 № 271 (271-99-п) встановлено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що посилання позивача на те, що 2004-2006 роки відповідачем використано не за цільовим призначенням кошти в сумі 86 641 грн., які є предметом спору по даній справі, спростовано поданими Сільськогосподарським ТОВ "Киселівське" платіжними дорученнями за серпень-листопад 2005 року, січень-жовтень 2006 року, якими підтверджено погашення в 2005 році суми в розмірі 49 370 грн., в 2006 році –97 687 грн. за 2004-2005 роки.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .