К-42902/10-С Про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - 02.03.2011 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року,

Позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, зобов’язано Кабінет Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 03 грудня 2009 року та надати йому відповідь у порядку та у строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Кабінет Міністрів України подав касаційну скаргу, в якій зазначав, що приймаючи рішення суди порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції з чим повністю погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1. є інвалідом II групи. Він 03.12.2009р. звернувся до Кабінету Міністрів України із клопотанням, у якому просив прискорити внесення змін до зупиненої Генеральною прокуратурою України у квітні 2009 року Постанови Кабінету Міністрів від 28.05.2008р. № 499 (499-2008-п) , якою було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

До Кабінету Міністрів України була подана та зареєстрована заява від 03.12.2009р., однак всупереч нормам ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" відповіді на неї не було надано у встановлені законом строки органом, який отримав заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Частинами 1, 3, 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян"встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Доводи Кабінету Міністрів України викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування або зміни рішень суду першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України,

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року –без змін.