Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Харченка В.В.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 року

у справі № 7а/235-5113 (№ 22а-8613/08)

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

У грудні 2007 року суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000831704/1/31857 від 26.05.2006 року та №0000831704/2/46468 від 31.07.2006 року.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2008 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) позивача за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої було складено Акт № 17-426/НОМЕР_1 від 16.05.2006 року (далі –Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки було встановлено порушення позивачем пункту підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5.пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту 6537,80 грн. по податковим накладним, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейл", яке не являється платником податку на додану вартість.

На підставі Акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення №0000831704/1/31857 від 26.05.2006 року та №0000831704/2/46468 від 31.07.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9806,70 грн., у тому числі 6537,80 грн. основного платежу та 3268,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.6 статті 9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий кредит позивачем було сформовано на підставі податкових накладних № 29 від 03.05.2005 року; № 30 від 04.05.2005 року; № 31 від 05.05.2005 року; № 32 від 06.05.2005 року, виданих ТОВ "Сейл".

Відповідно до даних Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби у порядку, передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) свідоцтво платника податку на додану вартість № 11829965, яке було видано ТОВ "Сейл", анульовано 01.07.2002 року за рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції за якою виникають податкові зобов’язання, породжує у платника податку обов’язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документу за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

У податковому обліку не може вважатися податковим і одночасно розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку. А тому, така податкова накладна не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено про те, що податкові накладні, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, були складені з істотними порушеннями приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР. У спірних податкових накладних зазначено номер свідоцтва платника податку на додану вартість № 12026640 та індивідуальний податковий номер 305460008244, що не відповідає дійсності. ТОВ "Сейл"при його реєстрації було присвоєно індивідуальний податковий номер 3054600008292 та видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 11829965.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 року у даній справі скасувати, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .