Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Олексієнка М.М.,

Зайцева М.П.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 липня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Вінницької митниці, третя особа –управління Державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення суми, -

У серпні 2001 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що митне оформлення ввезених ним на територію України у 2001 році автомобілів було здійснено відповідачем з порушенням вимог статей 8, 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф", статті 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби", пункту 2.1 Порядку нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, затвердженого наказом ДМСУ № 164 від 27.03.2000р (z0227-00) .

Вказував на те, що Вінницька митниця помилково здійснила нарахування мита, акцизного збору, податку на додану вартість при митному оформленні автомобілів за ставками, встановленими Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) , оскільки таке нарахування на його думку повинно проводитись на ставками, що діяли на день ввезення автомобілів, а не на день їх митного оформлення. Внаслідок таких дій, виникла переплата у розмірі 14600,63 грн., яку просив стягнути з відповідача на його користь та визнати такі дії неправомірними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_6 ввіз на митну територію України автомобілі: по декларації МД-7 №30502/1/4770 від 10.01.2001р. –ВАЗ 21099, по декларації МД-7 №30502/1/4985 від 12.02.2001р. –ВАЗ 21099, по декларації МД-7 № 30502/1/5267 від 14.02.2001р. –ВАЗ 21099. Документи для їх митного оформлення та митні декларації форми МД-6 він надав відповідачу 19.06.2001р., 02.07.2001р. та 23.07.2001р. В зв’язку з цим Вінницькою митницею було нараховано і стягнуто мито, податок на додану вартість та акцизний збір за ставками, встановленими "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні".

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що відповідно до пункту 2.1 Порядку нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 164, 27.03.2000 (z0227-00) , товари, транспортні засоби та запасні частини до них, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України і належать громадянам, обкладаються митними зборами, увізним митом, ПДВ та акцизним збором за ставками та з урахуванням курсу іноземної валюти, установленого Національним банком України, що діють на день подання митної декларації, оформленої для вільного використання цих товарів, транспортних засобів та запасних частин до них.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про єдиний митний тариф"передбачено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону (2097-12) і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що при митному оформлення зазначених вище автомобілів Вінницька митниця правомірно застосувала ставки митних платежів, що діяли на час звернення позивача до неї з необхідними документами з вказаного питання, відповідно до діючого на той час Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) .

З таким висновком погоджується колегію суддів Вищого адміністративного суду України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 липня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.