Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 08.02.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008

у справі № 2-а-1997/08

за позовом Закритого акціонерного товариства "Візаві"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Закрите акціонерне товариство "Візаві" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнано визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001381322/0/40928/10/15-16-23/5 від 28.11.2007 яким зменшене бюджетне відшкодування позивачеві з податку на додану вартість на суму 413423 грн. за серпень 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001381322/0/40928/10/15-16-23/5 від 28.11.2007 яким зменшене бюджетне відшкодування позивачеві з податку на додану вартість на суму 413423 грн. за серпень 2007 року

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008, прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року та складено акт № 774/15-16-23/5/24068600 від 16.11.2007.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001381322/0/40928/10/15-16-23/5 від 28.11.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 413423 грн. за серпень 2007 року, внаслідок завищення бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом ЗАТ "Стептехсервіс" укладений договір № 04-12/2001 кпр від 12.04.2001, предметом якого є поставка обладнання.

За умовами пункту 3.3 договору передбачена попередня оплата, строк дії договору п. 5.1 визначений до 31.12.2001, який був продовжений додатковими угодами до 31.12.2002, до 31.12. 2003, до 31.12.2004, до 31.12.2005 року, до 31 .12.2007

Згідно з додатковими угодами сторони підтверджують свої зобов’язання, але строки виконання зобов’язань додатковими угодами не передбачені.

На виконання зазначених умов договору позивач як продавець отримав кошти від свого контрагента у сумі 1899000 грн. по факту отримання яких (за першою з подій) ним була складена та надана покупцю податкова накладна № 04/13 від 13.04.2001.

Відповідачем підставою для зменшення бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 та п.п. 7.2.6 п. 7.2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем завищено суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2007 року.

У грудні 2006 року частина попередньо отриманих коштів у сумі 1008365 грн. була повернута позивачем його контрагенту, що свідчить про визнання позивачем свого боргу перед ЗАТ "Стептехсервіс".

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені правила коригування сум податкових зобов’язань та податкового кредиту, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Підпунктом 4.5.1 даного пункту передбачені наслідки перерахунку, якщо відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, підпунктом"а" визначено, що постачальник зменшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого зазначеного податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності відображення позивачем у декларації з ПДВ за липень 2007 року коригування на суму 31667 грн., з яких 3 333,34 грн. коригування по поверненню передоплати ЗАТ "Стептехсервіс" по договору № 04-12/2001 кпр від 12.04.2001 по податковій накладній № 04/13 від 13.04.2001.

Щодо правомірності завищення позивачем суми податкового кредиту на 410090 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за липень 2007р. суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в період з вересня 2006р. по червень 2007 р., колегія суддів зазначає, що податковий орган безпідставно зменшив бюджетне відшкодування липня 2007 року.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке встановлює дату виникнення права платника податку на податковий кредит: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на безпідставне включення позивачем до фактично сплачених сум податкового кредиту попереднього періоду, а саме у липні 2007 року 410 090 грн.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє, товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно до п.п. 7.2.6 цього пункту).

Податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у декларації за липень 2007 року, були отримані позивачем у липні 2007 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем правомірно включено суми, які підтверджені податковими накладними виписаних у вересні 2006 року, червні 2007 року та отримані в липні 2007 року, до складу податкового кредиту в декларації за липень 2007 року.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 у справі № 2-а-1997/08 слід залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 у справі № 2-а-1997/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .