К-9416/09-С Про стягнення недоотриманої щорічної суми на оздоровлення - 03.02.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26.03.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щорічної суми на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зазначаючи, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого з 2004 по 2007 роки утворилась заборгованість, яку просив стягнути.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26.03.2008 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 3 706,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права вони підлягають частковому скасуванню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії й на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку за 2004-2007 роки сплачено за кожний рік в розмірі, що встановлений постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 року №1 (z0048-00) , чинним на час спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.

Законами України про державний бюджет на певний рік розмір мінімальної заробітної плати встановлювався: з 01 квітня 2004 року-205,5 грн., з 01 січня 2005 року –262 грн., з 01 квітня 2005 року –290 грн., з 01 липня 2005 року –310 грн., з 01 вересня 2005 року –332 грн., з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., 01 січня 2007 року - 400 грн., з 01 квітня 2007 року - 420 грн., з 01 липня 2007 року - 440 грн., з 01 жовтня 2007 року - 460 грн. на місяць.

Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.

Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суб’єкт владних повноважень не мав підстав для виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати допомоги. Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) дію абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати інвалідам 3 групи –чотирьох мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення разової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки зазначений Закон України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) неконституційним у встановленому порядку не визнавався.

Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) , а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли до невірного висновку, що на час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 року відповідач діяв неправомірно, так як взагалі не проводив ніяких виплат, а тому суди першої та апеляційної інстанції мали правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом (частина друга).

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови позивачу в частині позовних вимог про стягнення недоотриманої щорічної суми на оздоровлення за 2005-2006 роки, на підставі заяви відповідача, щодо застосування положень про цесуального закону встановленого статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни та враховуючи відсутність доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права –судову рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення першої інстанції підлягає зміні .

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми –скасувати.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26.03.2008 змінити та викласти в такій редакції:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення сум на оздоровлення за 2004-2006 роки - відмовити.