Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради, треті особи –Об’єднаний колектив по будівництву експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу індивідуальних забудовників "Гераклея", ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23 квітня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року, -

У вересні 2006 року ОСОБА_3. звернувся в суд з вказаним позовом, просить визнати недійсним рішення Севастопольської міської Ради №3379 від 18.05.2005р. "Про передачу у приватну власність гр.ОСОБА_1. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку №2285/1-м-06 від 26.07.2005р., виданий на ім'я ОСОБА_1.; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 25.08.2005р. №6982, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Відповідно позивач просить визнати недійсним та скасувати Державний акт №010665900014 від 17.01.2006р., виданий на ім'я ОСОБА_2. на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати її повернути до Управління земельних ресурсів вказаний Державний акт з метою анулювання відомостей про право власності ОСОБА_2. на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 15.02.2008р. залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3. відносно визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_1. №2285/1-м-06 від 26.07.2005р., про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.08.2005р. №6982 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, про визнання недійсним та скасування Державного акту на ім'я ОСОБА_2. №010665900014 від 17.01.2006р. на право власності на земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_1, та про зобов’язання ОСОБА_2. повернути в Управління земельних ресурсів Державний акт для анулювання і виключення з книги записів реєстрації Державних актів про право власності на землю.

Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23.04.2008р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008р., відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3. до Севастопольської міської Ради, третіх осіб –Об’єднаного колективу по будівництву експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу індивідуальних забудовників "Гераклея", ОСОБА_1., ОСОБА_2., про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Не погоджуючись із постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23.04.2008р. та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008р., позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 104 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 ч.3 ст. 2 КАС України).

Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач на момент прийняття оспорюваного рішення у встановленому законом порядку не мав права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки не надав доказів, що підтверджують використання зазначеної земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно пунктів "а", "б", "в", "г"ст. 12 Земельного кодексу (далі –ЗК) України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Севастопольська міська Рада являється органом місцевого самоврядування і на час прийняття рішення №3379 від 18.05.2005р. виконувала владні повноваження.

Частинами 1 та 3 ст.125 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ч.2 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень міських рад відповідно до їх повноважень.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 20.03.1990р. №4/334 ОСОБА_3. надана у постійне користування земельна ділянка, площею 0,054га по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 09.07.1990р. управлінням архітектури і містобудування позивачу ОСОБА_3. відведено в натурі земельну ділянку площею 0,055га під будівництво індивідуального житлового будинку. Ділянка знаходиться в Гагарінському районі по вулиці Грецька,11 і її межі та червоні лінії закріплені на місцевості. На вказаній земельній ділянці позивач ОСОБА_3. розпочав будівництво, викопавши котлован та заклавши фундамент, і він не відмовлявся від права користування нею. Прийнявши рішення №3379 від 18.05.2005р. "Про передачу у приватну власність гр.ОСОБА_1. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1"відповідач не врахував, що згадану земельну ділянку рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 20.03.1990р. №4/334 надано у постійне користування позивачу ОСОБА_3. і в останнього така не вилучалася, право користування нею не припинено.

Зі змісту ч.2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні "вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. В Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Виходячи з вищенаведеного та аналізуючи правову оцінку судами обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3. про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської Ради №3379 від 18.05.2005р. "Про передачу у приватну власність гр.ОСОБА_1. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1", оскільки при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв всупереч ч.2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні ".

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми права, які призвели до необґрунтованого прийняття рішень, а тому постанова суду першої інстанції від 23.04.2008р. та ухвала суду апеляційної інстанції від 25.09.2008р. підлягають скасуванню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів дійшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми права, що призвело до постановлення необґрунтованих судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, –

Касаційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23 квітня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення Севастопольської міської Ради №3379 від 18.05.2005р. "Про передачу у приватну власність гр.ОСОБА_1. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1".

постанова оскарженню не підлягає.