Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2008 року по справі № 2-а-4743/07 (22-а-1312/08)

за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит"

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

Державне підприємство "Сніжнеантрацит"(далі –ДП "Сніжнеантрацит", позивач) звернулось до суду до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач, орган податкової служби) з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.09.2007 року № 0003151543/0/1280 про визначення суми штрафу в розмірі 50% в сумі 990,23 грн. за затримку на 772 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2008 року по справі №2-а-4743/07 (22-а-1312/08) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Судові рішення обґрунтовано тим, що рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань, а контролюючий орган не має права змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Сніжнеантрацит" є юридичною особою та включено до ЄДРПОУ за №31906124, перебуває на податковому обліку в органі податкової служби як платник окремих видів податку.

Відповідачем була проведена перевірка позивача з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку по строку сплати 06.07.2005 року, про що складено акт від 03.09.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 17 Закону України "Про плату за землю", а саме: затримання граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку згідно рішення про правонаступництво від 01.07.2005 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2007 року № 0003151543/0/1280 про визначення суми штрафу в розмірі 50% в сумі 990,23 грн. за затримку на 772 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку відповідно до рішення про правонаступництво від 01.07.2005 року сума нарахування складає 64685,28 грн., граничний строк сплати – 06.07.2005 року, дата фактичної сплати 17.08.2007 року платіжне доручення № 1095 на суму 1980,45 грн.

Матеріалами справи встановлено, що платіжним дорученням від 17.08.2007 року на суму 2000 грн. позивач визначив напрямок платежу –податок на землю по Грабовській сільській раді за серпень 2007 року.

На підставі п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"орган податкової служби спрямував суму коштів за зазначеним платіжним документом в сумі 1980,45 грн. в рахунок погашення інших зобов'язань платника з податку на землю. Закон України "Про плату за землю" (2535-12) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Частиною 1 статті 17 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 27 Закону України "Про плату за землю"контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, відповідач діяв в межах повноважень, наданих законодавством, оскільки він є органом владних повноважень, на якого покладений контроль за своєчасністю та повнотою справляння земельного податку.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України наказом від 18.07.2005 року № 276 (z0843-05) затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Зазначена Інструкція (z0843-05) не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Положеннями п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити останню протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суди вірно зазначено, що даною нормою не встановлено право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти відповідними платіжними документами.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2008 року по справі №2-а-4743/07 (22-а-1312/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.