Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Гордійчук М.П.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити недоплачену суму коштів по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити недоплачену суму коштів по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року, позов задоволено частково. Визнані дії УПСЗ щодо відмови в перерахунку соціальних виплат неправомірними за період з 09.07.2007 по 31.12.2007. Зобов’язано УПСЗН здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дітьми до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, у відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"з урахуванням фактично отриманої суми допомоги за зазначений період.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1, маючи сина ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, здійснює за ними нагляд і має право на отримування допомоги по догляду за дітьми у розмірі, встановленому частиною першою статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"№ 2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.

Частиною першою статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною

вказаного віку включно. Статтею 15 цього ж Закону встановлено розмір допомоги.

Абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ) зупинено на 2007 рік дію, зокрема статті 15 Закону № 2811-ХІІ і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ (2811-12) визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 62 Закону № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня –у розмірі 463 грн., з 1 жовтня – 470 гривень.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року – до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача надати позивачу допомогу по догляду за дітьми до досягненню ними трирічного віку, відповідно до Закону № 2811 –Х11 (2811-12) з 9 липня 2007 року.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 221, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.