Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду в Замостянському районі м. Вінниці (далі –УПФ) на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про визнання рішень незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити пенсію на пільгових умовах,

встановила:

У позовній заяві, поданій до суду в січні 2007 року, ОСОБА_6 зазначала, що відповідно до положень статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"(далі – Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) має право на призначення пенсії на пільгових умовах у зв`язку з працею з вересня 1986 року по березень 1997 року на Вінницькому ламповому заводі (правонаступник –ВАТ "Ламповий завод"), з них 5 років 21 день –лудильником деталей та приладів

гарячим способом. Посилаючись на відмову відповідача призначити їй пенсію на пільгових умовах, просила визнати рішення відповідача таким, що суперечить чинному законодавству та зобов’язати УПФ призначити їй пільгову пенсію

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня

2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами як апеляційної, так і першої інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове рішення по суті спору.

Підстави для скасування судових рішень у цій справі відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 21 вересня

1986 року по 24 березня 1997 року працювала на Вінницькому радіоламповому заводі лудильником деталей та приборів гарячим способом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з тогго, що пенсію позивачу було призначено у відповідності до вимог статті 13 Закону № 1788-ХІІ та з урахуванням положень діючої на той час постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (36-2003-п) . При цьому суди звернули увагу на ту обставину, що професії паяльщиків і лудильників гарячим способом, зайняті пайкою і лудінням виробів припоями, що містять свинець, а також припоями, що містять шкідливі речовини 1, 2 класу небезпеки або канцерогенні, входять до складу професій, передбачені для пільгового забезпечення за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наведеною постановою Уряду (далі –Список № 1).

Із таким висновком судів погоджується і колегія суддів.

Відповідно до статі 13 Закону № 1788-ХІІ (1788-12) , на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, –за Списком № 1 і за результатами атестації робочих місць: жінки – після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше

15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За результатами проведеної у 1994 році атестації наказом № 54 від 30 червня 1994 року (а.с.17) працівникам, що працюють за професією лудильника деталей приборів гарячим способом підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з шкідливими та важкими умовами праці.

За таких обставин, оскільки судами для підтвердження спеціального стажу роботи позивача обґрунтовано взято до уваги дані трудової книжки позивача, довідки підприємства, на якому працювала ОСОБА_6, то правильними є висновок

про наявність у неї права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Доводи відповідача щодо неправильного застосування судами норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Замостянському районі

міста Вінниці відхилити і залишити без змін постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.