Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І., за участю третьої особи виконкому Будьонівської районної у місті Донецьку ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дій начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І., неправомірними, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Будьонівської районної у місті Донецьку ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І., за участі третьої особи виконкому Будьонівської районної у місті Донецьку раді про визнання дій начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І., неправомірними, зобов’язання зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 30 липня 1999 року позивачі уклали шлюб, який був зареєстрований Будьонівським відділом РАЦС міста Донецька. Після укладення шлюбу позивачі проживали у квартирі АДРЕСА_1. У ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_7.

24 січня 2008 року позивачі звернулися до начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І. із заявою про реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, проте, в реєстрації їм було відмовлено з посилання на рішення Будьонівської районної у місті Донецьку раді від 12 вересня 2007 року № 368.

Позивачі вважають відмову начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І. неправомірною та просять суд зобов'язати відповідача зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_1 за адресою зазначеною у заяві.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі Будьонівська районна у місті Донецьку рада, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4), де фактично проживає по теперішній час.

Згідно свідоцтва про одруження від 30 липня 1999 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Будьонівським відділом РАЦС міста Донецька, актовий запис № 185.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження від 06 вересня 2000 року НОМЕР_2, актовий запис № 335.

24 січня 2008 року ОСОБА_2, в інтересах малолітньої дитини, та ОСОБА_1 звернулися із заявами (встановленого зразка) про реєстрацію місця проживання до начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області.

29 січня 2008 року начальник відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Будьонівського РВ Донецького МУ МВС України в Донецькій області Монах Ю.І. відмовив позивачам у реєстрації за зазначеною у заяві адресою, посилаючись на рішення Будьонівської районної у місті Донецьку раді від 12 вересня 2007 року № 368, відповідно до якого зазначений будинок за адресою АДРЕСА_1 є непридатним для проживання.

Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача зареєструвати ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_7 за зазначеною адресою, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача є незаконними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

22 січня 2008 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації за минулим місцем проживання місто АДРЕСА_2, про що свідчить відмітка в паспорті у розділі місце проживання.

В межах 10-ти денного строку, до відповідача із заявами про реєстрацію за адресою АДРЕСА_1, звернулися позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1, однак отримали відмову.

Статтею 13 Закону визначено, що вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан.

Вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 16-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, посилання відповідача на рішення Будьонівської районної у місті Донецьку раді від 12 вересня 2007 року № 368 про визнання житлових будинків, зокрема по вулиці Отчизни непридатними для проживання, як на підставу для відмови у реєстрації суд не може взяти до уваги з огляду на приписи ст.ст. 6, 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Будьонівської районної у місті Донецьку ради залишити без задоволення

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає