ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" грудня 2010 р. м. Київ К-12506/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Бим М.Є.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
при секретарі: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: не явка
відповідача: Щурик О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Полтавської області від 10.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року
у справі № 3/171 (22-а-1376/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел"
до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел"звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003052301/0/1668 від 31.07.2007 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством правомірно (на підставі належним чином оформлених податкових накладних) було сформовано податковий кредит, а тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Представники позивача в судове засідання не з’явились.
Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року, за наслідками якої складено Акт № 440/23-210/32860626 від 19.07.2007 року (далі –Акт перевірки).
За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).
На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0003052301/0/1668 від 31.07.2007 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 450676,50 грн., у тому числі 300451,00 грн. основного платежу та 150225,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач протягом 2006 року мав взаємовідносини з Приватним підприємством "Диволайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Майстер"та Приватним підприємством "Каспромторг"з приводу купівлі-продажу тютюну.
По кожній з вказаних господарських операцій позивачу було надано податкові накладні, які оформлені належним чином. Проведення розрахунків по даним господарським операціям сторонами у справі не заперечується.
На думку податкового органу, оскільки проведення перевірок Приватного підприємства "Диволайн", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Майстер"та Приватного підприємства "Каспромторг"виявилось неможливим, це є підставою для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел"неправомірно сформувало податковий кредит за відповідними господарськими операціями.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Крім того, на час вчинення господарських операцій з Приватним підприємством "Диволайн", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Майстер"та Приватним підприємством "Каспромторг"дані підприємства були платниками податку на додану вартість у встановленому порядку.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.
Відповідно до відомостей у податкових накладних, які наявні в матеріалах справи та на які є посилання в Акті перевірки, вони оформлені відповідно до вимог, зазначених в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Таким чином, у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел"правомірно включило зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Полтавської області від 10.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Бим М.Є.
(підпис)
Харченко В.В.
(підпис)
Чалий С.Я.
(підпис)
Черпіцька Л.Т.