К-5930/08-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 07.12.2010 Прийняття

У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечиними податкові повідомлення-рішення №0000371511/0/17472 від 18.10.2006 року, №0000371511/1/20956 від 08.12.2006 року, №0000371511/2/2582 від 13.02.2007 року, №0000371511/3/7651 від 28.04.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26,98% акцій ВАТ "Львівобленерго"передані у статутний фонд НАК "Енергетична компанія України", а отже, вищевказані акції не належать державі. Крім того, позивач зазначає, що органи податкової служби не наділені правом проводити стягнення з господарських організацій частини їх прибутку до загального фонду Державного бюджету України.

Постановою господарського суду Львівської області від 14 червня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково нечинними податкові повідомлення-рішення №0000371511/0/17472 від 18.10.2006 року, №0000371511/1/20956 від 08.12.2006 року, №0000371511/2/2582 від 13.02.2007 року, №0000371511/3/7651 від 28.04.2007 року в частині визначення суми 407128,00грн. як податкового зобов’язання, а також в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20356,40грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 0,16грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №794 від 22.06.2004 року "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) , п.17 ст.2, ст..67 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) , Постанови Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006 року (678-2006-п) позивач зобов’язаний сплачувати до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , відповідач неправомірно визначив суму 407128,00грн., як податкове зобов’язання, яке не є таким зобов’язанням і як наслідок відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20356,40грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000371511/0/17472 від 18.10.2006 року, №0000371511/1/20956 від 08.12.2006 року, №0000371511/2/2582 від 13.02.2007 року, №0000371511/3/7651 від 28.04.2007 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 5,10грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на період, за який проводилася документальна невиїзна перевірка ВАТ "Львівобленерго"- 1 півріччя 2006 року з питання дотримання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , пакет акцій позивача, що належав державі у кількості 52341874шт., був переданий до статутного фонду іншого господарського суб’єкта НАК "Енергетична компанія України"та став його власністю, оскільки майно Компанії, згідно п.18.19 Статуту, складається з оборотних засобів, основних фондів, обігових коштів. Акцій, переданих до її статутного фонду та інших активів. Одночасно НАК "Енергетична компанія України"стала власником вказаного пакету акцій ВАТ "Львівобленерго", що не суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 року №794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) . Пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування"передбачено, що дивіденди є одним із видів загальнодержавних обов’язкових платежів лише в одному випадку, у випадку коли останні сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казаними або комунальними підприємствами, тобто, підприємствами виключно державної форми власності.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Львові звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить змінити постанову господарського суду Львівської області від 14 червня 2007 року в частині задоволення позовних вимог та скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального то процесуального права, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ "Львівобленерго"за 1 півріччя 2006 року, про що складено акт №7/15-0/00131587 від 11.10.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.6, п.7 Порядку і нормативів відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, внаслідок чого позивачем занижено суму відрахувань частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України за 1 півріччя 2006 року на 407128,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000371511/0/17472 від 18.10.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету у розмірі 427484,40грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –20356,40грн.

За наслідками апеляційного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000371511/1/20956 від 08.12.2006 року, №0000371511/2/2582 від 13.02.2007 року, №0000371511/3/7651 від 28.04.2007 року.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що п.17 ст.2 Закону України "Про Державний бюджет України", встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік належать частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету.

Статтею 67 вищевказаної норми права визначено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об’єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році до загального фонду Державного кету України частину прибутку (доходу) у строки встановлені для сплати податку на прибуток підприємства.

Слід зазначити, що станом на 01.07.2004 року пакет акцій у розмірі 26,98% статутного фонду ВАТ "Львівобленерго"належав державі, від імені та в інтересах якої в питаннях участі на загальних зборах акціонерів і реалізацію повноважень акціонера здійснював Фонд державного майна України, який у відповідності до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, є державним органом (а.с.62-63).

Однак, на виконання Указу Президента України від 22.01.2004 року №69/2004 (69/2004) "Про заходи щодо підвищення ефективності управління енергетичним комплексом"та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 року №794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) акції позивача а 2004 році у розмірі 26,98% передані Фондом державного майна України до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"(а.с.36-37).

Отже, як вбачається з вищевикладеного, акції у розмірі 26,98% акцій статутного фонду ВАТ "Львівобленерго" не належать державі, а належать НАК "Енергетична компанія України", яка не є державним органом, тобто не може здійснюваи від імені та в інтересах держави її право власності.

Відповідно до п.18, п.19 Статуту НАК "Енергетична компанія України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 року №794 (794-2004-п) , майно Компанії складається з оборотних засобів, основних фондів, обігових коштів, акцій, переданих до її статутного фонду, та інших активів, вартість яких відображається у бухгалтерському балансі Компанії; Компанії належить майно, передане засновником Компанії до статутного фонду; доходи від провадження виробничої діяльності; доходи, отримані від реалізації цінних паперів; дивіденди на акції, передані до статутного фонду Компанії; кредити (позички) банків; інше майно, набуте Компанією на підставах не заборонених законодавством.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006 року (678-2006-п) , ДПА України доручено здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативу, затверджених цією постановою, та інформувати до 28 числа місяця, що настає за звітним періодом, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та Державне казначейство про обсяги їх надходжень. Тобто, чинним законодавством України не передбачено, що право здійснювати контроль є одночасно правом бути органом стягнення, адже ці повноваження законодавством розмежовуються. Пунктом 1.12 статті 1 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що контролюючий орган –це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу, а в пункті 1.15 тієї ж статті визначено, що органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами. Розмежовуються зазначені поняття і Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , зокрема право здійснювати контроль визначається п. 1 статті 11 цього закону, а право стягнення –пунктом 11 цієї статті.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, повноваження щодо стягнення (здійснення заходів із забезпечення погашення того чи іншого платежу) повинні прямо бути передбачені законами України. Закон України "Про Державний бюджет на 2006рік" (3235-15) та Постанова Кабінету Міністрів України № 678 (678-2006-п) не наділяють ДПІ у м.Львові повноваженнями здійснювати заходи із забезпечення погашення частини прибутку господарських товариств, що вилучається до бюджету, не передбачені такі повноваження і Бюджетним кодексом України (2542-14) . Право відповідача виступати органом стягнення передбачено у п.11 ст.11 Закону України "Про податкову службу в Україні", однак це право обмежуються лише стягненням до бюджетів та державних цільових фондів сум недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Тобто, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що передбачена п.17 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"частина прибутку (доходу) господарських організацій, що підлягає вилученню до загального фонду Державного бюджету України, не є податковим платежем, або іншим обов’язковим платежем у розумінні положень Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно до п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 вищезазначеної норми права, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Тобто, у разі визнання неправомірними дій господарюючого суб’єкта щодо несплати частини прибутку до Державного бюджету України така сума коштів може бути стягнення у судовому порядку.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовуються.

Отже, суд апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.