Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Гашицького О.В., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Славутського міського Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області про визнання дій незаконними та виплату щорічної разової грошової допомоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Славутського міського Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Славутського міського Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області про стягнення разової грошової допомоги за 2004 –2007 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є учасником бойових дій, тому відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак, відповідно до законів України "Про Державний бюджет України"на 2004-2007 роки, відповідачем здійснено виплати: за 2004 рік виплачено 120 гривень, за 2005 рік виплачено 250 гривень, за 2006 рік виплачено 250 гривень, за 2007 рік виплачено 280 гривень.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача невиплачену грошову допомогу за 2004-2007 роки суму у розмірі 5067 гривень 25 копійок.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2007 року позов задоволено частково. Судом зобов’язано стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України та Міністерство фінансів України 2112 гривень 55 копійок щорічної допомоги за 2004 та 2007 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року скасовано постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2007 року. Судом зобов’язано Славутське міське Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області провести нарахування та виплату недоплаченої суми разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 1770 гривень 30 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій.

Статтею 12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (ст. 44) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, установлено виплату цієї допомоги в розмірі 120 гривень, Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) (ст. 34) установлено виплату цієї допомоги в розмірі 250 гривень, Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) (ст. 30) установлено виплату цієї допомоги в розмірі 250 гривень.

Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., щодо виплати недоплаченої допомоги за 2004 рік, оскільки Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (v020p710-04) , яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", яким була зупинена дія частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", було прийняте після терміну протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу відповідно до частини 4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (44, 34, 30) законів України "Про Державний бюджет України"на 2004-2006 роки фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 44, 34, 30 відповідно до законів України "Про Державний бюджет України"на 2004-2006 роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у 2004 році виплачено 120 гривень, у 2005 році виплачено 250 гривень, за 2006 рік виплачено 250 гривень, що відповідає розміру щорічної разової допомоги, встановленої законами України "Про Державний бюджет України"на 2004-2006 роки.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення одноразової грошової допомоги за 2005-2006 роки, оскільки в цей період вказана допомога позивачу була виплачена згідно із законами України "Про Державний бюджет України"на 2003, 2005-2006 роки.

Щодо розміру виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2007 рік, то статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено провести виплату цієї допомоги в розмірі 280 гривень.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №6 –рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007 положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 роки дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"були визнані неконституційними.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, які визнані неконституційними, вистачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року для визначення розміру одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій застосуванню підлягала стаття 12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а з 09 липня 2007 року її попередня редакція.

З наведеного випливає, що судам для встановлення правових норм, які необхідно було застосовувати для визначення розміру одноразової грошової допомоги позивачу в 2007 році, потрібно було з`ясувати дату здійснення її виплати. Однак, судами цього зроблено не було.

Тому, неможливо визначити наявність порушення відповідачем права позивача в цій частині.

З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення законності та обґрунтованості дій відповідача, рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Славутського міського Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.