Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

за участю представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Горбенка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_7 до Управління Міністерства внутрішніх справ (далі –УМВС) України в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу,

У травні 2007 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії УМВС України в Луганській області, скасувати наказ начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 про звільнення ОСОБА_7 з органів внутрішніх справ, поновити її на службі в органах МВС України на посаді старшого інспектора –чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області; стягнути з УМВС України в Луганській області на користь ОСОБА_7 суму грошового утримання за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2006 року по день винесення постанови суду. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 зазначала, що проходила службу на посаді старшого інспектора –чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області. Наказом начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 її звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Вказувала, що при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідачем не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, чи заподіяна шкода та попередня поведінка особи, рівень кваліфікації, а також те, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного стягнення. Вважаючи своє звільнення незаконним, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено. Визнано неправомірними дії УМВС України в Луганській області та відмінено наказ начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 про звільнення ОСОБА_7 з органів МВС України; ОСОБА_7 поновлено на службі в органах МВС України на попередній посаді старшого інспектора –чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області; стягнуто з УМВС України в Луганській області на користь ОСОБА_7 суму грошового утримання за час вимушеного прогулу у розмірі 12 527 грн 49 коп.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 січня 2008 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми матеріального права. Вказує, що судом першої інстанції встановлено лише факт звернення позивача до Толстореброва Є.В. із проханням перевірити інформацію, за наслідками якого ніякої інформації нею отримано не було, а не факт неправомірних дій позивача щодо отримання оперативної інформації в особистих цілях, що призвело до зриву оперативного спостереження. Крім того, зазначає, що при призначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись серед іншого тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода та попередня поведінка особи, рівень кваліфікації, тощо, а також те, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного стягнення, а тому його застосування до неї було невиправданим. Вказує, що право на судовий захист не залежить від того чи зверталась вона до вищестоящого начальника з приводу відміни чи пом’якшення застосованого дисциплінарного стягнення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановити в діях позивачки дисциплінарного проступку, за який відповідач мав можливість застосувати стягнення у вигляді звільнення, безпідставні і необґрунтовані, оскільки вчинення такого проступку не оспорювалося позивачем і підтверджується матеріалами справи. Апеляційний суд зазначив, що оскільки право вибору конкретного виду стягнення належить прямому начальнику і при цьому вищестоящий начальник може пом’якшити чи скасувати стягнення, накладене підлеглим йому начальником, то висновок місцевого суду про те, що фактично застосоване стягнення не відповідало тяжкості вчиненого проступку, є неправильним, а тому немає правових підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_7

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можливо.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 проходила службу в органах внутрішніх справ з 15 листопада 1995 року, обіймала посаду старшого інспектора –чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області.

Наказом начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 о/с капітан міліції ОСОБА_7 звільнена у запас Збройних Сил України за п. 64 "є"(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Вказаний наказ видано на підставі наказу УМВС України у Луганській області від 28 серпня 2006 року № 615 дск "Про покарання співробітників Ленінського ОВС та УМВСУ".

Як зазначено у наказах підставою для звільнення стало грубе порушення ОСОБА_7 вимог наказу УМВС України в Луганській області від 07 липня 2006 року № 477, в частині використання службової інформації в особистих цілях, здійснення неправомірних дій, які в подальшому привели до розшифрування оперативного автомобілю під час проведення оперативних заходів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 липня 2006 року, у свій вихідний день, ОСОБА_7 по телефону звернулась до старшого інспектора чергового відділу УІТ при УМВС України в Луганській області Толстореброва Є.В., який знаходився на чергуванні, з проханням встановити, чи занесений до бази даних УМВС легковий автомобіль та повідомила його державний номер, на що отримала відповідь про відсутність інформації про зазначений автомобіль в базі.

Із пояснень ОСОБА_7 суду першої інстанції вбачається, що наказом УМВС України в Луганській області № 477 від 07 липня 2006 року "Про порядок доступу до інтегрованого банку даних УМВС України в Луганській області"передбачено, що право користування базою даних надано працівникові, який звертається до бази даних, використовуючи свій власний пароль.

В матеріалах справи зазначений наказ відсутній та судами не досліджувався.

Крім того, судами не досліджено матеріали службового розслідування, оскільки вони мають гриф "таємно"та не були надані суду першої інстанції у зв’язку з відсутністю у головуючого судді Селинного М.С. допуску до державної таємниці.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Таким чином, неповне з’ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.