Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс"на постанову Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 року

у справі № 5/208-А

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс"

про стягнення податкового боргу

В липні 2007 року Державна податкова інспекція у м. Ужгороді звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс"про стягнення податкового боргу.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення податкових зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) непогашена заборгованість вважається податковим боргом платника, а тому відповідно підлягає сплаті.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс"оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в грудні 2005 року ДПІ у м. Ужгороді була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої був складений акт перевірки. За результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0008162341/0 від 23.12.2005, яким визначено суму штрафу з податку на додану вартість в розмірі 41,96 грн.; №0008152341/0 від 23.12.2005, яким визначено суму штрафу з податку на додану вартість в розмірі 170,01 грн; №0008052341/0 від 22.12.2005, яким визначено суму сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 3597,32 грн.; №0008122341/0 від 23.12.2005, яким визначено суму сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 13,90 грн.; №0008032341/0 від 23.12.2005, яким визначено суму сплати податку на прибуток підприємства в розмірі 3732,00 грн.; №0002791742/0 від 26.12.2005, яким визначено до сплати суму штрафу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31,50 грн.

Відповідач не погодився з висновками податкового органу та оскаржив їх в судовому та адміністративному порядку. За результатами адміністратвиного оскарження відповідачу відмовлено в задоволенні скарги та прийняті повторні податкові повідомлення-рішення. За результатами судового оскарження відповідачу відмовлено у задоволенні його вимоги рішеннями судів у справі № 14/111.

Відповідно до абзацу 6 п. 5.2.4 ст. 5. Закону № 2181-ІІІ (2181-14) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те що, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення залишені судами в силі за результатами розгляду позову ТОВ "Ковосервіс"про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, то податкове зобов’язання в даному випадку вважається узгодженим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 –231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс"відхилити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .