Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.

Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання перерахувати та здійснити виплату пенсії,-

Постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 25 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано бездіяльність відповідача щодо перерахунку належних позивачу розмірів основної державної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"- протиправною. Зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та нарахування основної державної пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст..ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, за 2007,2008 роки та здійснити виплату цих коштів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої висновки суди послались на приписи статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є інвалідом II групи, віднесений до категорії 1 осіб, захворювання яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19,91 грн., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) ).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнали, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) , № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому, ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії нижче ніж 75% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшли вірного та обґрунтованого висновку, а тому підстав для зміни або скасування зазначеного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.