К-7198/08-С Про визнання неправомірними дій та недійсними податкових повідомлень-рішень - 30.11.2010 Прийняття

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим по складанню податкових повідомлень-рішень та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2007 року № 0008521701/0 та № 0008531701/0.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року по даній справі позов задоволено частково; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог –у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 2 п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р. (z0233-97)

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Ерматекс" за період з 01.03.2005р. по 31.05.2005р., складено акт № 6292/17-1/2331011970 від 28.09.2007р., в якому зазначено: порушення ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", а саме: віднесення до складу витрат кошти, які документально не підтверджені, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 9 601,34 грн.; порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: у березні, квітні та травні 2005 року занижено податкове зобов’язання та завищений податковий кредит на суму 14 771,30 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем 10.10.2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008531701/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14 771,30 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7 385,65 грн.

- № 0008521701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 601,34 грн.

Додатково судами вказано, що позивач придбав у ТОВ "Ерматекс" за період з березня по травень 2005 року товар на суму 88 627,75 грн., у т.ч. ПДВ на суму 14 771,30 грн., сплативши останньому зазначену суму у повному обсязі, що підтверджено податковими накладними.

Відповідач, донараховуючи податкові зобов’язання з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, посилався на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.08.2005р. по справі №2-2196 визнані недійсними Статут та Установчий договір ТОВ "Ерматекс" з моменту їх реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Ерматекс" № 37065837, а тому, на його думку, включена позивачем до податкового кредиту сума на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Ерматекс", залишилася непідтвердженою зазначеними у п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" документами, а також відсутні правові підстави у позивача відносити кошти, витрачені на придбання товарів у ТОВ "Ерматекс", до валових витрат.

Крім того, судами зазначено, що на час проведення перевірки та слухання справи в суді ТОВ "Ерматекс", не було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, судами встановлена фактична сплата позивачем коштів, за придбаний у період з березня по травень 2005 року у зареєстрованого належним чином контрагента товар, тому суди зробили правильний висновок, що відповідачем безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2007р. № 0008531701/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується податкового-повідомлення рішення від 10.10.2007р. № 0008521701/0, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву; до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача, не тягне за собою анулювання виданих раніше таким контрагентом податкових накладних, що в свою чергу свідчить про правомірне формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до валових витрат, за умови дотримання останнім вказаних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2008 року по справі № 2-22/16341-2007А залишити без змін.

Справу № 2-22/16341-2007А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.