Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І.

(головуючий);

Васильченко Н.В.;

Леонтович К.Г.;

Чалого С.Я.;

Черпіцької Л.Т.,

секретар судового засідання - Шпикуляк В.Г.;

за участю представника позивача Колосовського Ю.О.;

здійснивши розгляд у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці, третя особа - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та скасування картки відмови у митному оформленні, що переглядається за касаційною скаргою Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року,

В лютому 2008 року ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"(Завод) звернувся до суду з позовом до Криворізької митниці (Митниця) про визнання протиправними дій з відмови у митному оформленні товару, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (картка відмови).

Зазначав, що для митного оформлення вантажу, звернувся до Митниці із необхідним пакетом документів, проте відповідачем протиправно відмовлено в оформленні товару у зв’язку з ненаданням Заводом відомостей, передбачених абзацом другим пункту четвертого Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 р. N 1104 (1104-97-п) (Порядок № 1104).

Посилаючись на дотримання усіх вимог закону щодо митного оформлення товару та відсутність обов’язку Заводу надавати відомості про пов’язаних осіб, запитувані Митницею, просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати картку відмови.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року позов задоволено частково –визнано протиправною та скасовано картку відмови в митному оформленні.

У касаційній скарзі Криворізька митниця, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представника позивача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 23 січня 2008 року позивач подав до Митниці вантажну митну декларацію №19371 з пакетом документів, серед яких –податковий вексель серії АА №1001564 на відстрочення сплати податку на додану вартість на суму 31 533 грн. 01 коп.

23 січня 2008 року Митницею видано картку відмови у митному оформленні № 113020000/2008/000125. Причиною відмови вказано ненадання відомостей, передбачених абзацом другим пункту четвертого Порядку № 1104 (1104-97-п) та порушення частини другої статті 88 Митного кодексу (МК) України.

При цьому зазначала, що умовою, за якої декларація може бути прийнята, є застосування іншого способу розрахунку (сплати ввізного ПДВ).

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погодившись з таким висновком, виходили з того, що підстави відмови в митному оформленні, а саме погашення Заводом або його контрагентами податкових векселів не належним чином, не відповідають дійсності. Крім того, суди зазначили що заборона надання відстрочки погашення податкових зобов’язань, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) від 27 грудня 2007 року № 107-VI ( Закон № 107-VI (107-17) ), не підлягає застосуванню до спірних відносин, відтак картка відмови є протиправною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується.

Відповідно до частини другої статті 88 МК України, декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

За правилами пункту четвертого Порядку № 1104 (1104-97-п) податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам: особа є платником податку на додану вартість; раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку (1104-97-п) .

З матеріалів справи вбачається, що причиною відмови в митному оформленні товару є неподання позивачем відомостей про пов’язаних з ним осіб щодо способів, якими здійснювалось погашення податкових векселів такими особами а також неможливість застосування відстрочки сплати податкових зобов’язань шляхом видачі податкового векселю.

Судами зроблено правильний висновок, що жодним нормативним актом не передбачено обов’язку декларанта надавати митному органу відомості щодо способів, якими здійснювалось погашення податкових векселів самим декларантом або пов’язаними з ним особами, а відповідачем не надано суду жодних доказів погашення Заводом або пов’язаними з ним особами податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом дев’ятнадцятим Порядку № 1104.

Відтак, відмова у митному оформленні товару з зазначених вище підстав є протиправною.

В той же час, колегія суддів зазначає що, незважаючи на викладене, суди дійшли помилкового висновку про незаконність відмови у митному оформленні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 63 закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року №107-VI ( Закон №107-VI (107-17) ) у 2008 році заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктами господарювання за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Згідно з підпунктом 1.16 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий вексель це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом (168/97-ВР) , що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

З огляду на це, видання позивачем податкового векселю, який є способом відстрочення сплати податку на додану вартість, суперечить вищенаведеній нормі Закону №107-VI (107-17) та є неприпустимим. Відповідно, комплект документів, поданий позивачем при митному оформленні, не може вважатися повним, а це означає, що відмова відповідача у митному оформленні є законною.

Суди зазначені положення Закону №107-VI (107-17) необґрунтовано залишили без уваги, а тому їх висновки є помилковими.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.