Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Федоров М.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шахтарської районної державної адміністрації Донецької області (далі –Управління)

на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009

у справі № 2а-344/09

за позовом ОСОБА_1

до Управління

про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління щодо відмови у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за період з лютого 2007 року по день звернення до суду з цим позовом та про зобов’язання Управління виплатити позивачеві недоотриману допомогу за період з квітня 2007 року по грудень 2007 року у сумі 2984,51 грн.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07.05.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009, позов задоволено частково з посиланням на те, що з дати набрання законної сили Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) у справі № 6-рп/2007, яким визнано неконституційними приписи статей 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо встановлення порядку та розміру виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата зазначеної допомоги має здійснюватись у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", тобто у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на правомірність виплати спірної допомоги відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (1751-2001-п) .

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшов висновку про необхідність скасування ухвалених у справі судових актів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 як матір ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Фактично зазначена допомога позивачу як особі, що здійснює фактичний догляд за дитиною, виплачувалась Управлінням у 2007 році у розмірі, установленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 № 13 "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" (13-2007-п) , що становило: у липні 2007 року - 129,03 грн., у серпні 2007 року - 132,64 грн., у вересні 2007 року –134,45 грн., у жовтні 2007 року –136,13 грн., у листопаді 2007 року –140,05 грн., у грудні 2007 року –144,10 грн.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на те, що статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було встановлено у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак з огляду на визнання неконституційною наведеної норми Закону (489-16) згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) з дати прийняття цього Рішення зазначена допомога повинна була виплачуватися Маричевій Т.В. відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

При цьому суди зазначили, що право особи на отримання допомоги в порядку статті 15 названого Закону, не залежить від факту належності до категорії застрахованих осіб за системою загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Втім така правова оцінка обставин справи є передчасною.

Так, згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"(у редакції, що діяла до 01.01.2008) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

В силу ж вимог частин першої, другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

За змістом статті 43 цього ж Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, у період виникнення спірних правовідносин підстави та порядок надання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначався в залежності від того, чи була особа (одержувач допомоги) застрахованою. Адже для застрахованої особи вказана допомога мала виплачуватись Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в силу настання страхового випадку (здійснення фактичного догляду за дитиною) за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у розмірі, установленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Незастрахована ж особа у 2007 році отримувала допомогу в органах соціального захисту населення в порядку, установленому розділом IV Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Отже, для правильного вирішення цього спору судам необхідно було з’ясувати, чи була ОСОБА_1 незастрахованою особою за системою загальнообов'язкового державного соціального страхування, що фактично здійснює догляд за дитиною, або належала до категорії застрахованих осіб у розумінні статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", будучи найманим працівником, на користь якого здійснюється такий вид страхування, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Однак суди, застосувавши до спірних правовідносин під час визначення порядку виплати Маричевій Т.В. допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році приписи статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"у редакції, що діяла лише з 01.01.2008, вказані обставини не дослідили.

Наведена неповнота дослідження фактичних даних, що входять до предмету доказування у справі, призвела до невідповідності оскаржуваних рішень попередніх інстанцій вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що, в свою чергу, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шахтарської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити частково.

2. Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 у справі № 2а-344/09 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.